Олена Ільченко: «Українська мова – це невичерпний потенціал культурного надбання народу, з одного боку, а з іншого, – креативу»
8 Листопад 2019

Чи замислювалися ви, наскільки важливим для вас є знання та відчуття української мови? Мови як основного інструменту для ідентифікації себе не тільки як громадянина, але і як особистості. Ми часто ігноруємо мовні правила, але не варто забувати, що мова, наче живий організм і її розвиток залежить від уваги, любові та потреби. Потреби відчувати, осмислювати, розуміти та застосовувати кожного дня, а не в окремих життєвих випадках. У нашому інтерв`ю до Дня української писемності та мови доцент кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій, кандидат філологічних наук, доцент Олена Ільченко розповіла про своє бачення мовного процесу в Україні, який для неї давно вже став окремим, але надзвичайно важливим світом.

-  З чого розпочалася Ваша зацікавленість українською мовою, яка, як бачимо, переросла у професійний шлях?

-  Як і кожен школяр, я мала улюблений предмет і любиму вчительку. Ці два фактори стали вирішальними: у восьмому класі я вже чітко знала, що своє професійне життя пов’яжу з українською мовою.

День української писемності та мови був офіційно запроваджений Указом президента Леоніда Кучми ще в 1997 році, але, на мій погляд, увага до значущості української мови прокинулася в більшості українців лише після 2014-го року, чи погоджуєтеся з цим? І чи можна вважати проміжок в 17 років певним застоєм у розвитку української мови?

- Мова – живий організм, який змінюється, розвивається. Найшвидше ці зрушення помічаємо на лексичному рівні. Словники намагалися «встигнути» за мовними модифікаціями й зафіксувати вербалізовану епоху сьогодення. Таким чином, період 1997 – 2014 рр. «застійним» я би не називала. Вона розвивалася природним шляхом. Після 2014 р. українська мова популяризувалася, як на мене, у зв’язку з загостренням почуття патріотизму, оскільки мова відіграє важливу роль у консолідації нації.

Чи можете назвати конкретні приклади, які, на сьогодні, свідчать про розвиток та підвищення значущості української мови в свідомості громадян?

- Найяскравішим прикладом слугує мовлення молоді! Молоді люди все частіше спілкуються українською. Це навіть стало модно! Не завжди в них це виходить вправно, але ж діалекти – ознака того, що мова жива (у мертвих мов діалектів немає).

Українські історики довели, що українську мову за останні 4 століття намагалися вбити 134 рази, в чому, на Вашу думку, полягає така жага до життя та постійне відродження нашої солов’їної?

- Українці – своєрідна нація. У нас є така особливість: активізуватися, коли є грандіозна загроза. У стані відчуття гострої небезпеки, ми можемо все! Навіть виграти війну в сильнішого противника!.. Навіть зберегти мову, коли її «вбивали» 134 рази!

-   Ви є викладачем в закладі військового спрямування. Наскільки мова є важливою для захисників України? Чи здатна вона, в деякій мірі, вплинути на силу духу військовослужбовців?

-         Найперше, що чує дитина, – мова матері.

Колискова пісня, колискова –

то найперша материна мова.

Пахне вона м'ятою і цвітом,

чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани,

скільки в ній тривожності людської,

і надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова –

то солодка материна мова.

Микола Сингаївський

Рідна мова доповнює відчуття захищеності, впевненості… Тож якою ще мовою можна надихнути, підтримати, збадьорити військовослужбовців під час бою?

Які дисципліни, пов’язані з українською мовою викладаються курсантам в Академії та чи застосовуєте Ви певні методики, які б зацікавили майбутніх військовослужбовців до більш досконалого вивчення мови?

- Для курсантів негуманітарного профілю (командно-штабного факультету) викладається дисципліна «Комунікативний аспект військового командира». Для курсантів гуманітарного факультету спектр дисциплін, які спрямовані на вдосконалення навиків користування українською мовою, ширший.

Українська мова – це невичерпний потенціал культурного надбання народу, з одного боку, з іншого, – креативу. Тож на занятті я іноді вживаю якесь невідоме або маловідоме курсантам слово, воно привертає їх увагу й змушує розширювати словниковий запас. Потім ще нове слово… й ще… Такі слова, вони називають «моїми фішками». «За кадром» лишається курсантська робота зі словником!

Фокус на усній комунікації. Саме вміння спілкуватися є запорукою правильного потрактування наказу, прохання, вимоги, подяки, підтримки тощо. І це ті навички, які можна ефективно розвинути тільки в груповому навчанні. От ми і говоримо! Винятково українською. Іншомовні курсанти дуже швидко «вливаються» в це лінгвальне середовище.

Я не змушую вчити, а мотивую; не пояснюю, а коментую; не нав’язую, а пропоную.

Які досягнення курсантів у мовних конкурсах можете зазначити?

- Наші курсанти й студенти традиційно посідають призові місця в Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, конкурсах студентських наукових робіт, зокрема зі спеціальності «Українська мова».

На сьогодні помітною є тенденція до вивчення української мови, а які поради можете дати для кращого і водночас швидкого засвоєння мови, особливо в російськомовних містах (експрес-курси, безкоштовні державні курси, самоосвіта, спеціальні підручники)?

- «Іноземну мову можна вивчити за кілька років, а рідну треба вчити все життя». Говоріть українською, пишіть українською, читайте українське! Курси теж зайвими не будуть. Головне визначитися, для задоволення яких потреб вам потрібна українська мова, й рухатися впевненою ходою на зустріч до своєї мети.

Книги, яких авторів порадите обов’язково почитати для підвищення розуміння та важливості української мови, якщо розділити їх на наукові, публіцистичні та художні?

- Перечитайте «Давню казку» Лесі Українки, поезію Максима Рильського, Володимира Сосюри, Олександра Олеся, Тамари Коломієць, Юрія Рибчинського, Дмитра Білоуса, Володимира Слєпцова, Павла Глазового, Андрія Малишка, Івана Багряного, Дмитра Павличка, Миколи Сингаївського, Ліни Костенко, Оксани Забужко та ін.; публікації Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Івана Огієнка та наших сучасників, зокрема Богдани Костюк, Ігоря Сюндюкова; науковий доробок Віталія Русанівського, Сергія Дорошенка, Лідії Лисиченко, Георгія Почепцова, Флорія Бацевича, Ірини Кочан, Тетяни Космеди, Костянтина Голобородька та ін.

На Ваш погляд, хто з українців заслуговує на особливу повагу в контексті розвитку української мови?

- До вже озвученого переліку додам зачинателя сучасної української мови Івана Котляревського й основоположника – Тараса Шевченка.

-  Які традиції у відзначенні Дня української писемності та мови завжди відмічаєте для себе? Чи пишете щороку всеукраїнський радіодиктант або залучаєте до нього курсантів та студентів?

- Диктанти з курсантами та студентами пишемо, але не тільки в день української писемності та мови… Кілька років поспіль проводила брейн-ринг, приурочений цьому святу.

-  Чи погоджуєтесь з думкою, що: «Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації». Якою, на Вашу думку, є подальша доля української мови? Чи залежить вона від кожного українця особисто?

- Я вірю в світле майбутнє нашої держави, нації, а отже, й мови.

Кажуть, світ міняти починай із себе, тож і своє ставлення до країни, в якій живеш, до мови, яка пройшла тернистий шлях до статусу державної, до свого народу формуй таким, яким ти хочеш його бачити сьогодні й у майбутньому! Якщо ти не шануватимеш своє, тоді хто?

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ



переглядів - 179.