Становлення Академії як навчального закладу розпочинається з заснування 2-ої школи прикордонної охорони та внутрішніх військ 26 грудня 1931 року в Харкові (Помірки). Уряд двічі, у 1929 та 1931 роках, приймав постанови “Про командний та політичний склад РСЧА”, в яких були сформульовані основні вимоги по зміценню кадрів командного складу. Особлива увага приділялась підвищенню військово-технічних знань навчального складу, досконалому володінню бойовою технікою та складними формами сучасного бою.

Про багатопрофільність школи можна судити по тому, що до її складу, крім стрілецьких та кавалерійських підрозділів, входили автобронетанкове та артилерійське відділення, дивізіон зв’язку, а пізніше— відділення по підготовці льотчиків та техніків озброєння. Необхідними знаннями та навичками за своїм профілем курсанти повинні були оволодіти за два роки, а льотчики – за три.

В організації навчального процесу долались труднощі, пов’язані з відсутністю необхідної кількості командних кадрів. Через нестачу викладачів командирам та керівникам спеціальних дисциплін доводилось вести заняття з чотирьох-п’яти навчальних предметів. Щоб вирішити це завдання, нарівні з відбором досвідчених методистів, на викладацьку роботу запросили таких офіцерів-фахівців, як П.М. Вєтров, С.І. Донсков, В.І. Золотарьов, М.С. Патоличев, О.М. Панкратов, О.І. Соболєв, І.О. Танкопій.

З урахуванням досвіду бойових дій у 1938 – 1940 роках було переглянуто програми та навчальні плани військових училищ, в тому числі й нашого. Навчання курсантів ще більше наблизилось до потреб військ та бойового використання. У зв’язку з цим були внесені зміни в матеріально-технічну базу училища: створювались опорні учбові укріплення на зразок фінських, відпрацьовувались елементи бою у взаємодії з танками та артилерією. Заняття забезпечувались найновішими на той час зразками військової техніки, приладами та посібниками.

В умовах зростаючої воєнної небезпеки напередодні 1941 року все більше уваги приділялося вихованню у кожного курсанта високих морально-бойових якостей, дисциплінованості, наступального пориву, здатності переносити труднощі похідно-бойового життя. В цей же час училище отримало нову назву – Харківське кавалерійське прикордонне училище.

Період Другої Світової війни

22-го червня 1941 року особовий склад навчального закладу отримав повідомлення про напад на нашу країну нацистських загарбників. Військові знаходилися в навчальному центрі у с. Верхня Писарівка. Колектив училища, миттєво зібрався на мітинг, де всі присутні офіцери і курсанти одностайно висловили свою готовність виступити на захист Батьківщини. Училище в той же день повернулось до місця постійного розташування і ще з більшою наполегливістю приступило до бойового навчання.

Згідно з мобілізаційними планами для формування польових частин на фронт пішло близько 50-ти найбільш досвідчених командирів та викладачів училища. У липні 1941 захисниками рідної землі стали лейтенанти прискореного випуску училища. Випускники – кавалеристи після прискореного випуску були відряджені на оборону м. Києва.

В жовтні 1941 року особовий склад училища отримав наказ на передислокацію до тимчасового місця розташування, поза територією ведення бойових дій.

Колишні викладачі харківського Прикордонного училища в роки війни стояли на чолі військ. Генерал-майор Костянтин Іванович Ракутін в роки Другої Світової війни командував 24-ю армією. Викладачі та керівники училища А.М.Андрєєв, О.І.Баксов, І.Д.Зіновєьв, В.А.Істомін ,В.М.Комаров, А.П.Курликін, Д.В.Козакевич, Д.Ф.Соболев, С.І.Донсков, Л.О.Кронік та ін. командували дивізіями, бригадами, полками та окремими батальйонами.

47 викладачів та випускників навчального закладу стали Героями Радянського Союзу. Чимало викладачів та випускників Академії в роки війни стали відомими військовими начальниками, очолювали військові з’єднання і частини, штаби, партизанські загони. На честь Героя Радянського Союзу – викладача училища – Івана Танкопія названо одну із вулиць міста Харкова.

Герої-випускники часів Другої Світової війни (посилання)

Післявоєнні часи

У вересні 1946 року відбувся перший післявоєнний випуск офіцерів служби тилу. Це були вихованці автоброньованого відділення. Всі вони успішно склали державні іспити і були направлені для подальшої служби у війська. Через рік відбувся випуск і на інтендантському відділенні. Училище було оголошено зразковим середньо-технічним навчальним закладом. Зростала його популярність у військах та органах МВС.

У 1959 році училище було передислоковано в межах Харкова на майдан Повстання. У зв’язку з цим знов довелося займатися роботою по створенню та упорядкуванню навчальної бази. Протягом двох років, були спроектовані і побудовані силами курсантів спортивний та лекційний зали, спецкласи зброярсько-технічного, інтендантського та загальноосвітнього циклів, тир, класи та лабораторію технічної механіки.

1975 рік – важливий у житті училища. Воно повністю перейшло на навчання курсантів за програмою вищого військового навчального закладу і стало називатися Харківським вищим військовим училищем тилу МВС СРСР. Чітко було налагоджено навчання на курсах вдосконалення офіцерів служб тилу, які прибували на перепідготовку з частин та з’єднань внутрішніх військ.

Десятиріччя, що минуло, було періодом активної боротьби особового складу за вдосконалення всіх сторін діяльності училища, його становлення, як вищого військового навчального закладу. Закінчився перехідний період. Училище в повну силу заявило про себе і стало одним з кращих у гарнізоні.

26 квітня 1986 року – ця дата увійшла чорною сторінкою в історію нашої держави.  Аварія на Чорнобильській атомній електростанції стала трагедією усього українського народу. Одними із перших хто прийшов на допомогу в ліквідації наслідків цієї страшної аварії стали військовослужбовці внутрішніх військ, серед яких було багато випускників та працівників навчального закладу.  Понад чверть століття минуло з тих днів, але і по сьогодні «мирний атом» чорнобиля змушує пам’ятати про себе.