Курсанти гуманітарного факультету відвідали Меморіальний комплекс жертв голокосту - Дробицький яр

Військовослужбовці гуманітарного факультету Національної академії Національної гвардії України дізнались про трагічні сторінки нашої історії, відвідавши Дробицький Яр.

Меморіальний комплекс, який знаходиться в східній частині міста Харкова, уособлює знак скорботи і печалі про тисячі загублених життів. Тут в період Другої Світової війни відбувалися масові розстріли військових, євреїв та інших мирних жителів Харківщини. Імена загиблих увічнені на планшетах із білого мармуру і звучать траурні мелодії.

У ході церемонії гвардійці поклали квіти до пам'ятника-монумента. Потім вони відвідали жалобний зал із Чашею скорботи, де віддали данину пам'яті вбитим у роки війни харківським євреям. Військовослужбовці прослухали розповідь про трагедію та вшанували пам’ять загиблих, запалюючи свічки.

Змістовна, емоційна розповідь екскурсовода розкрила курсантам трагічні сторінки історії Харківщини, грані мужності, героїзму, слави.

«Цей меморіальний комплекс являє собою унікальний знак скорботи і печалі. Відвідавши хоча б один раз Дробицький Яр, відчуєш неймовірну енергетику комплексу,  занурюєшся  в страшні події, які не повинні повторитися. Сьогодні ми поклали квіти на меморіальну дошку і нагадали собі, яка велика кількість людей постраждала під час Другої Світової війни. Війна несе за собою смерть і розруху, тисячі, мільйони покалічених життів. Ми повинні завжди про це пам’ятати і намагатися запобігти цьому», - ділиться своїми враженнями курсант Ольга Глушич.

Довідка:

Дробицький Яр є одним із місць масового знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. У ніч на 25 жовтня 1941 року після п’ятидобових оборонних боїв радянські війська змушені були залишити Харків, у місті був установлений жорстокий окупаційний режим. 14 грудня 1941 року у всіх районах Харкова був вивішений наказ німецького військового коменданта генерала Путкамера про переселення євреїв протягом двох днів у заводські бараки на східній околиці міста, де розташований Дробицький Яр. За невиконання наказу виконувався розстріл. Людей приганяли в яр групами по 250-300 чоловік, де розстрілювали їх, а дітей закопували в землю живцем. На цьому місці також розстрілювали військовополонених і психічно хворих. У Дробицькому Яру загинуло не менш як 15 тис. чоловік. Тільки у 1955 році загиблі в Дробицькому Яру були поховані за допомогою бульдозерів; поруч із ровом був поставлений обеліск жертвам фашистського терору. У радянські часи групи харківської молоді, незважаючи на неофіційне несхвалення влади, приїжджали на місце трагедії в дні річниці масових розстрілів і поминали загиблих.

13 грудня 2002 року була відкрита перша черга меморіалу, у яку ввійшли знак менора, автодорога до меморіального комплексу, алея й пам'ятник-монумент. Менора встановлений біля входу на територію Меморіалу, на тому місці де, за наявним даними, людей роздягали перед тим, як вести їх на розстріл. Автодорога проходить по лінії "дороги смерті", по якій людей гнали до місця страти. Вона веде до пам'ятника-монумента, установленого на місці розстрілів. 22 серпня 2005 року на меморіалі відкритий жалобний зал із Чашею скорботи, у якому на стінах білого мармуру ввічнені тисячі імен загиблих у Дробицькому Яру.

27 січня оголошено Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року Він присвячений річниці звільнення радянськими військами концентраційного табору Освенцим 27 січня 1945 року.

У роки Голокосту (1933-1945) загинуло близько 6 млн. євреїв. В Україні за роки німецької окупації загинуло за різним даними від 1,2 до 1,4 млн. євреїв, сьогодні на її території відомі 248 місць масового вбивства євреїв.

Діана Гогія,

фото Дмитра Єрошкіна