Курсант академії НГУ Світлана Полинько на шляху до своєї мрії

У військових частинах оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України триває стажування курсантів Харківської Національної академії Національної гвардії України. Майбутні офіцери практично оволодівають навичками роботи згідно своїх спеціальностей.

У військовій частині 1241 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України проходить військове стажування курсант Світлана Полинько. Світлана навчається на гуманітарному факультеті за спеціальністю  «Філологія та переклад», а у військовій частині стажується на посаді офіцера групи по роботі з особовим складом. Чому саме Світлана обрала військовий шлях та про її бажання стати офіцером ми дізналися поспілкувавшись з нею самою.

Світлано, чому обрали невластивий для дівчини шлях військового?

- З десяти років я мріяла обрати професію «в формі». Наприкінці навчання в школі, приблизно це було в десятому класі, почала вибирати військовий навчальний заклад. Мій рідний брат, Павло, того року готувався до вступу в Харківську Національну академію Національної гвардії України. Оскільки, мрія бути військовою не залишала мене, мій вибір - також цей заклад. Але були і інші варіанти. Проте коли я побувала на присязі у брата в Харкові, остаточно вирішила - буду навчатися тут. Детально дізналася про сам заклад, які є факультети, спеціальності, особливо зацікавила співпраця академії з представниками іноземних силових структур. А коли побачила дівчат у формі, сказала собі: «стовідсотково стану офіцером». Поки що мої мрії збуваються, сподіваюсь і надалі так буде.

Четвертий рік Ви навчаєтесь в академії, чи виникали якісь труднощі під час навчання, як для дівчини?

- Перше з чим я зіткнулась, це, звичайно ж, розпорядок дня. Було дуже складно звикнути. Коли навчалась у школі, окрім уроків по дзвінку… такого розпорядку для мене не існувало. Ще в дитячому віці в мене проявлявся характер та несприйняття командувати мною. Тож можете собі уявити, як я сприймала військовий розпорядок дня, де все ще й треба робити по команді. Наступним випробовуванням були заняття на полігоні. Звичайно, зараз я це згадую з посмішкою, але тоді було не смішно. Ходити в бронежилеті, ночувати у бліндажі, та ще й заняття: нічні стрільби та кілометрові переходи. Це була така військова романтика, яку я запам’ятала на все життя. Однак, всередині мене була така неминуча сила, бажання бути військовою, що всі ці труднощі я подолала, а з часом просто звикла.

Які дисципліни більше подобаються, може щось вивчаєте додатково?

- Знаю, що в подальшому мені доведеться постійно працювати з людьми. В кожного з нас будуть підлеглі, і з кожним треба буде знайти спільну мову, потрібно буде організовувати службу, відпочинок, дозвілля особового складу. Цьому нас навчають на факультеті. Цікавлюсь психологією, зараз читаю П’юселіка Френка «Магія нейролінгвістичного програмування без таємниць». Також вивчаю англійську, стараюсь дивитися фільми англійською. Хочеться побільше знати, маю надію, що в офіцерському житті мені це обов’язково знадобиться.

Світлана, дякую за відверті відповіді. Бажаємо, щоб Ваша мрія збулась, і лейтенантські погони були для вас символом честі та гідності. 

За словами заступника командира військової частини 1241 по роботі з особовим складом підполковника Павла Кокошко, курсант Світлана Полинько дуже ретельно підходить до вирішення поставлених завдань, особливо коли планує заходи. У всі вихідні вона сама займається з особовим складом. Навіть в чомусь дає поради, щоб це було цікаво для солдат строкової служби. З перших днів офіцери групи по роботі з особовим складом військової частини зрозуміли, що курсант-стажер Світлана Полинько не тільки надійний помічник, а й повноправний працівник групи з якою буде легко служити.

Молодший лейтенант Наталя Москалюк,

фото сержанта Василя Лютенко