Знайомтесь - найкрасивіші пари Академії, які зустріли один одного під час служби у Нацгвардії

До Дня закоханих ми хочемо розповісти про п’ять романтичних пар, які зустріли свої половинки вже у Національній гвардії України і тепер підтримують один одного не лише вдома, а й на службі.

Отож перша пара -  Денис та Настя Водовозови.

Денис та Настя познайомилися в Академії в один із жовтневих днів. Це було випадково, Настя просто виходила з канцелярії і зацікавила Дениса своїм поглядом. Згодом він зважився познайомитися. У грудні місяці, на день відкриття новорічної ялинки на площі Свободи, пара почала зустрічатися. Так почалася історія їх кохання. Уже у травні місяці  Денис зробив пропозицію руки і серця, від якої Настя не змогла відмовитися. Через декілька місяців пара одружилася. «Денис - це та людина, з якою я ні за що не переймаюся, тому що він моя опора і підтримка. Моє кохання до нього безмежне. Я найщасливіша дружина найкращого чоловіка», - ділиться  Анастасія. «Анастасія - така людина, якій не байдуже життя інших людей, вона дуже доброзичлива, в її посмішці стільки добра, тепла і любові, що я не міг пройти повз неї. При нашій зустрічі я не міг відірвати від неї погляду, я ніколи не вірив в кохання з першого погляду, але тут я зрозумів, що воно все ж таки існує. Зараз у моєму житті є людина, з якою мені добре, я відчуваю її тепло, любов, підтримку, турботу. Що ще треба для щасливого життя?», - розповідає про свою кохану Денис Водовозов.

Не менш зворушлива історія кохання Богдана та Єлизавети.

Спочатку між парою зав’язалась дружба. Все розпочалося з романтичних прогулянок. На той час Богдан закінчував Академію й отримав первинне військове звання лейтенант. Після розподілу він проходив службу на Західній Україні. Звісно, спочатку не все було так легко, півтора року Богдан і Ліза зустрічалися на відстані. Ліза також вирішила пов’язати своє життя зі служінням Батьківщині та вступила до Академії Нацгвардії. Через деякий час Богдан зробив пропозицію своїй коханій, перевівся у Харків, щоб бути поруч з нею. Влітку 2015 року вони відсвяткували своє весілля. «Богдан - моя опора і гордість. Він завжди допомагає мені знайти вихід з будь-якої ситуації. Хоч я й військова, але поруч з ним завжди відчуваю себе слабкою, наче за надійною стіною. Для нього хочеться старатись бути в усьому кращою, бо він надихає на саме краще і світле у житті», - зізнається Єлизавета.

Для Богдана його дружина - це рідна душа, яку він покохав з першого погляду. «Це мужня дівчина, яка не боялась труднощів з першого дня знайомства. Дівчина, заради якої хочеться долати вершини і радувати її кожен день».

Свою історію знайомства розповіли подружжя Анастасія та Дмитро Біляк.

«Познайомилися ми в Академії, коли я була на першому році, а Дмитро на другому. Діма, як сержант, часто був старшим під час різних заходів. Саме на одному із таких заходів зав’язалась спершу наша розмова, а потім дружба. Ми почали спілкуватися, а через два місяці зустрічатися. Весь час ми спілкувалися, допомагали та підтримували один одного. Через пів року, в квітні Дмитро запропонував мені стати його дружиною. Звичайно, це було несподівано для мене. Та звісно я погодилася. Літню відпустку ми провели разом, познайомилися з батьками та друзями один одного. Вже в серпні наступного року ми одружилися. Ми дуже щасливі, що зустріли один одного, та цінуємо ці почуття. Він - чоловік, на якого я можу покластися при будь-яких обставин. Ми розуміємо один одного, тому що саме військова сфера об'єднала нас та створила нашу родину. Зараз ми плануємо наше майбутнє: закінчити Академію та стати зразковими офіцерами, а головне в нас є - міцна та дружня родина», - говорить Настя.

А зараз про щасливе сімейне життя Дмитра та Тетяни Зубових. Виявляється, дороги цих людей перетиналися ледь не щодня, але доля вирішила звести їх дещо пізніше.

Подружжя родом з міста Суми і має багато спільних знайомих, але познайомились вони лише в Академії на курсі молодого бійця, навчались в одній групі. Зустрічатись почали через рік після знайомства, коли випадково побачили один одного в рідному місті під час відпустки. Минулого року пара одружилась та допомагають один одному, як у навчанні так і в службі.

«Знайти кохану людину, яка б змогла розділяти твої інтереси - дуже важко, тому я щаслива, що доля мене звела з Дімою. Я завжди відчуваю його підтримку, як вдома так і в Академії. Мій чоловік - це моє кохання, моя опора, мій друг. Він саме та людина, яку я безмежно кохаю»,- з хвилюванням розповідає Тетяна.

Дмитро ж говорить, що головна формула відносин – відчувати, розуміти один одного. «Сьогодні, я хочу ще раз сказати, як багато для мене значить моя дружина. Таня має справжній талант - в кожному моменті знаходити щось позитивне. Тому різні труднощі - це зовсім не страшно, коли ми разом. Я радий, що вона йде зі мною разом по життю», - ділиться Дмитро.

Правду говорять, що стріли Амура влучають у наше серце, коли їх зовсім не чекаєш. Про таку доленосну зустріч та не менш цікаву та романтичну історію кохання наступна наша розповідь. У Христини Бойчук та Сергія Шульги  відносини розпочалися з підтримки та уваги один до одного. Вони спілкувалися, дружили, але згодом їх почуття переросли в міцні, теплі, взаємні почуття.

«Я вважала, що двоє військових в стосунках, то забагато. Коли їхала вступати на навчання до Харкова із рідного Івано-Франківська, навіть на думці не було заводити якісь стосунки. Мала на меті отримати нові знання, вивчити іноземні мови, підвищити свої професійні навики, як військового. Завдань, як бачите, було багато. Точно не до амурних справ (всміхається). З Сергієм ми познайомились на курсі молодого бійця. На перший погляд здався мені дуже серйозним. Воно і зрозуміло, адже на той час вже мав більше 5-ти років вислуги у військах і перейшов на 4-й рік навчання в Академії. Але про це я дізналася пізніше. Почалося наше спілкування з банальної допомоги. Сергій надав мені додаткову ковдру, бо я страшенно мерзну, навіть влітку. Потім допоміг вивести плями від смоли з форми. Я віддала йому свій бинт, коли він поранив руки. По приїзду до Харкова, ми часто гуляли на вихідних, спілкувалися, знайомилися ближче. Ось так з часом наша дружба переросла в кохання», - говорить сержант гуманітарного факультету Христина Бойчук.

Сергій зізнається, що зрозумів для себе все одразу, Христина – дівчина його мрії. «Нам комфортно удвох, у нас є розуміння, довіра і кохання. Чого ще можна хотіти?»,  - розповідає  лейтенант Сергій Шульга.

День Святого Валентина - звісно ж приємне свято, але не варто кохати і дарувати подарунки своїм коханим лише цього дня. Посміхайтеся і даруйте подарунки своїм коханим щодня. Пам’ятайте,  любов не приходить лише в цей день, вона живе вічно. Кохайте і будьте коханими!

Відділ міжнародних зв’язків, інформації і комунікації НА НГУ