Майбутнє Нацгвардії - сильні обличчя із творчими душами

У той час як більшість українських першокурсників спокійно сиділи вдома та готувалися до вступу в доросле життя, більше 400 курсантів, які вирішили присвятити себе військовій службі, протягом місяця загартовували свій дух та тіло під час курсу молодого бійця в навчальному центрі Національної академії Національної гвардії України. Журнал «Губернія» завітав на гостину до наймолодшого поповнення, щоб побачити на власні очі, як непристосовані до військових реалій юнаки та дівчата стають на першу сходинку складного, але справжнього військового життя.

КМБ – перший військовий досвід та запорука успіху подальшої служби

Навчальний центр є стратегічним об’єктом Національної академії Національної гвардії України - далі Академія. З першого погляду помітно, що в ньому створено всі умови для підготовки курсантів-першокурсників: майстерно обладнаний спортивний майданчик, затишні казарми, навчальні класи, їдальня, поруч ліс і річка. Ознайомити нас з важливістю навчального центру для підготовки майбутніх офіцерів погодився  командир навчальної роти, капітан Ярослав Гудзяк. «Саме в цьому місці курсанти здобувають необхідні знання та навички із  загальної тактики, тактичної підготовки військ, інженерно-бойового забезпечення, військової топографії, займаються оволодінням основ стройового вишколу, а наприкінці на них чекає дводенний польовий вихід, під час якого першокурсники максимально відпрацюють ті вміння та навички, які засвоїли за час КМБ», - зазначає офіцер.

Ярослав Гудзяк протягом 6 років займається підготовкою курсантів. Говорить, що за останні 4 роки помітив значні зміни в підготовці: «Якщо раніше ми звертали більше уваги на теоретичні моменти, то зараз стараємося давати курсантам максимально більше практики, щоб вони краще орієнтувалися в різних ситуаціях», - запевняє капітан.

В організації занять беруть участь близько 50 спеціалістів, викладачів, командирів Академії, але не навчанням єдиним живуть курсанти. Організатори навчального збору попіклувалися і про цікаве дозвілля. «На КМБ переважно цивільна молодь, яка не дуже звикла до посилених навантажень, тож ми намагаємося розвантажувати їх як фізично, так і психологічно. Щонеділі проводимо змагання з волейболу, баскетболу, футболу, легкої атлетики. Крім цього, декілька разів на тиждень особовий склад переглядає художні фільми. Спільно проведене дозвілля також сприяє кращому згуртуванню колективів», - вважає  Ярослав Гудзяк.

До військового вишколу важливо психологічно налаштуватися

Більшість курсантів – вчорашні школярі, тож можна тільки уявити наскільки важко їм адаптуватися до діаметрально-протилежних умов життя. На перших етапах виникає страх перед незвіданістю, зневіра у власних силах, сум за цивільним життям, за близькими, друзями та навіть сльози. В службі психологічного забезпечення Академії передбачили подібні ситуації, тож психологи постійно проводять з курсантами різноманітні тренінгові заняття, на одному з яких нам вдалося побувати.

Так, під час вправи «Передай далі», яка проводилася в рамках заняття з професійно-психологічної підготовки, курсанти командно-штабного факультету вчилися формувати військові колективи. Найбільше, за словами викладача, гвардійцям подобається вправа «Падіння на довіру» та «Вертикальне павутиння». Навчають курсантів також технікам та практичним прийомам надання психологічної допомоги під час виконання службово-бойової діяльності в екстремальних умовах. «Заняття з курсантами проводяться для згуртування військового колективу навчальної групи та прискорення адаптації військовослужбовців під час первинної військової підготовки. Крім того, заняття допомагають здійснити відбір кандидатів на посади молодших командирів», – пояснює психолог служби психологічного забезпечення Академії майор Ігор Дяченко.

Курсанти – гордість Академії

Багато цікавого було в навчальному центрі, але найбільш вражаючим був момент спілкування з самими першокурсниками. З першого погляду помічаєш вогники в очах, навчатися їм подобається, а складнощі вони намагаються перебороти, адже серця сповнені амбіціями та юнацьким запалом. Пропонуємо вам познайомитися з ними ближче.

Майбутній військовий з душею скрипаля

Стати військовослужбовцем Юрій Яремчук, що з Івано-Франківщини, мріяв ще з дитинства. Сприяв цим мріям не тільки тато військовий, але й поклик душі. Після закінчення 9 класів хлопець вступив до Надвірнянського коледжу за спеціальністю право, а після успішної здачі ЗНО та вступних іспитів став курсантом Київського факультету НА НГУ. Проходження КМБ не складає для Юрія особливих складнощів, навіть підйом о 6 годині ранку не лякає курсанта, а до військового розпорядку він вже призвичаївся.

«О 6 годині ми прокидаємося, відразу у нас 40 хвилин зарядки, наступні 20 хвилин - час особистих потреб (бриття, вмивання). О 7 ранку у нас ранковий огляд, під час якого перевіряють наш стан. Після цього ми йдемо на сніданок, далі розвід на плацу. За тим у нас заняття – три пари по півтори години, потім шикування на обід, час особистих потреб, час відпочинку, репетиція до дня присяги, шикування, вечеря. Далі знову час особистих потреб, вечірній огляд і, нарешті, відбій», - говорить гвардієць.

Із занять Юрію Яремчуку найбільше подобається тактична підготовка та військова топографія, під час останньої, вони за допомогою компасу визначають азимут. А ще курсант захоплюється символічним моментом вручення бойової зброї. «Вручення зброї було одним із наших перших військових ритуалів. Ця зброя буде супроводжувати нас 4 роки, протягом всього навчання. Ніколи не забуду свої перші бойові стрільби - це було незабутньо», - ділиться емоціями Юрій Яремчук.

Брати до рук зброю курсанту було незвично, бо він призвичаївся більше до скрипки. Так-так, Юрій закінчив музичну школу, 8 років грає на скрипці та фортепіано як класичні музичні композиції, так і чарівні українські мелодії. Зізнається, що за рідними так не сумує як за скрипкою, яку довелося залишити вдома. «Творчість назавжди залишиться в моїй душі, але на даний момент я розумію, що повинен стати гарним офіцером і своєю працею допомагати НГУ та Батьківщині», - зізнається Юрій Яремчук.

Журналістика чи військова служба - слово залишилося в нокауті

Курсант Анна Касьяненко підходить в повному обмундируванні: бронежилет, каска та автомат в руках. Саме в цей момент їхній взвод майбутніх військових психологів, який наполовину складається з дівчат, проходить заняття по загальній тактиці за темою «Дії солдата в наступі». Поповнення боєприпасів, заряджання зброї, спорядження гранат та пересування на полі бою – це далеко не повний перелік того, що мають освоїти курсанти під час заняття, і якби не прийняте Анею рішення, саме в той момент вона б, скоріше за все, готувалася до початку навчального року в цивільному вузі, але вирішила повністю змінити свою долю.

Анна Касьяненко одеситка, з родини військовослужбовців. З дитинства Ані подобалася військова сфера, а ще вона відчувала любов до слова, тож після закінчення школи у 2016 році, надала перевагу останньому та вступила до Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на факультет журналістики та видавничої справи. Дівчина провчилася два роки, але на факультеті були більші нахили до видавничих моментів, які ставили творчість на другий план, тож одного дня Анна вирішила, що це не її. «Вирішила вступити до Академії, адже хочу наслідувати батьків. Ще на початку року я не планувала цього, але в один момент ми якось подумали з батьками і вирішили, що треба спробувати, бо якщо не зараз, то коли? У мене були варіанти піти в Збройні сили України, але я бачу, що рівень Нацгвардії значно підвищився. Розумію, що тут є перспективи і кар’єрний ріст», - розповідає Анна.

Майбутній офіцер зізнається, що вступ був нелегким (іспит з фізичної підготовки, психологічне тестування та проходження військової лікарської комісії), але віра в себе та бажання стати частиною дружньої родини гвардійців допомогли все пройти успішно. «Я вже не можу уявити себе в цивільному житті, адже звикла до навчального центру, який став для мене другою домівкою. Звісно, виникають складнощі, особливо коли у нас польові виходи, стрільбища, дуже багато інформації треба запам’ятовувати, але ти до всього звикаєш, втягуєшся і уже без цього не виходить нормально жити. Тим більше, коли колектив дружній і тебе не покидає відчуття підтримки», - ділиться дівчина.

А ще Анна Касьяненко ніколи не боїться, що чогось не зможе досягнути, а впевнено йде до своєї мети – головне, щоб це було невід’ємною частиною внутрішнього світу.

Командиру відділення спецназу часто буває не до гітари

З командиром відділення спецназу Денисом (прізвище за проханням автора не розголошуємо) ми познайомилися під час заняття з військово-інженерної підготовки, де майбутніх офіцерів вчили обладнувати споруди для ночівлі. Денис родом з Харківщини, на відміну від більшості своїх одногрупників він вже володіє «азами» військового вишколу, адже закінчив ліцей з посиленою військовою підготовкою і саме в ліцеї твердо вирішив вступати до Академії. Запевняє, що складнощів при здачі іспитів, враховуючи, що для спецпризначенців нормативи посилені, не виникало, головне - розвинути витривалість та впевненість у собі. А от командиром відділення спецназу стати не так легко, тут існують свої критерії. «В командири відбирають за моральними якостями, спостерігають як ти спілкуєшся з іншими людьми. Важливо, коли ти не відвертаєшся, а навпаки, йдеш до колективу», - наголошує гвардієць.

Незважаючи на військову виправку та сміливий погляд, Денис має чутливу до творчості душу. Окрім заняття спортом Денис закінчив музичну школу, шість років вдосконалював мистецтво гри на гітарі. З цим музичним інструментом курсант не розлучається, «приїхала» гітара і до навчального центру, але часу на гру зовсім не вистачає.

«Я став помічати, що по-іншому ставлюся до свого часу, якщо раніше віддавав вільну хвилинку творчості, то тепер розумію, що краще зателефонувати дівчині, мамі, рідним або допомогти товаришам», - зазначає Денис.

Переконані, що з нього вийде першокласний військовослужбовець, а поки що Денис мріє відучитися 4 роки, отримати звання лейтенанта, а потім присвятити своє життя службі у військах спеціального призначення, і навіть якщо будуть труднощі, дотримуватися правила: «Виживає не той хто сильніший, а той хто хоче жити».

Сьогодення з нотами майбутнього

Молоді, гарні, амбіційні, щирі, з долею юнацького максималізму, але справжні, з творчими душами, з яскравими вогниками цікавості в очах та чітким голосом, у якому лунає ритм сміливості – це першокурсники Академії,  а по суті ще молоді люди… але вони вже стали на дорослу стежку життя, для того, щоб майбутнє України було в безпеці.

Альона Руденко та за матеріалами відділу міжнародних зв’язків, інформації і комунікації НА НГУ