Професійний шлях - шлях від Бога викладачів Національної Академії Національної гвардії України
Олександр Гегечкорі: «Якщо хтось в Академії проходить службу, хтось працює, то для мене – це більша частина мого життя»
«Перед кожним заняттям хвилююся, переживаю, напередодні не засну, допоки в думках не пропрацюю всю тему», - з ледь помітною усмішкою говорить один із найстарших викладачів Національної Академії Національної гвардії України Олександр Вахтангович Гегечкорі.
Дивишся на цього спокійного та гарного чоловіка з розумним та зацікавленим поглядом і дивуєшся, адже його досвіду можна щиро позаздрити. Викладацьке життя Олександра Гегечкорі розпочалося ще в 1983 році, коли після закінчення філософського факультету МДУ ім. М.В. Ломоносова йому запропонували роботу у вищому військовому училищі МВС (таку назву тоді носила Академія Нацгвардії). З того часу, протягом 36 років він дав знання близько 20 тисячам курсантів (!), дослужився до полковника, заступника начальника кафедри, став доцентом. На його науковому рахунку більше 100 публікацій та посібники з філософії, релігієзнавства, конфліктології та політології.
Вперше, Олександр Вахтангович зіштовхнувся зі словом «філософія» на уроках суспільствознавства, завдяки своїй класній керівниці Алефтині Олексіївні Хунджуа-Маковій. Тоді він проживав у невеличкому грузинському містечку Зігдуді, по якому, зізнається, ще й досі сумує, а ще зазначає, що філософія й до сьогодні його дивує, кожного разу відкриваючи щось нове, і його любов до неї не проходить, а, навпаки, тільки підсилюється.
«Філософія допомагає не тільки краще розуміти світ, філософія – перша наука на планеті Земля. Вона, на відміну від інших дисциплін, викладається у всіх вузах, тому що виконує цілий ряд функцій. Тільки вона із всіх наук надає цілісне розуміння світу та формує систему цінностей», - відмічає Олександр Вахтангович.
Військова сфера споконвіку мала свої особливості, тож і навчання має певну специфіку. Викладач вважає, що курсантам складніше ніж звичайним студентам, але майбутній військовий повинен бути готовий до складнощів.
«Професія військового, офіцера для мене одна з найбільш благородних. Тільки військові дають клятву служити своєму народу, що прирівнюється до ціни життя, та слідує за нею», - відмічає Олександр Гегечкорі.
Стосовно зміни методики викладання за роки роботи, Олександр Вахтангович радий, що має можливість використовувати сучасні технічні засоби, які дозволяють зробити заняття яскравішим та цікавішим, але особливо важливо знайти підхід до внутрішнього світу курсантів.
«Щоб курсанти поважали та любили тебе, потрібно поважати та любити їх. Досконало знати свій предмет і, при цьому, бути оптимістом, цікавим та веселим», - переконаний Олександр Вахтангович.
Викладачу дуже приємно, коли після завершення занять курсанти, студенти та викладачі (під час курсів підвищення кваліфікації) говорять йому просте, але таке важливе слово – спасибі!
Окрім любові до своєї роботи Олександр Гегечкорі, напрочуд, цінує родинні відносини. Разом із дружиною вони виховали двох доньок, радує й онук, який в цьому році пішов до першого класу і в свої сім років, за літо, з дідусем вивчив всі столиці світу і таблицю множення.
«Цікавлюся багато чим. Люблю театр, музику та поезію. Люблю готувати різноманітні страви кавказької кухні, а потім пригощати ними своїх рідних та друзів. Люблю подорожувати як по світу, так і Україною. Нещодавно повернувся із Святогірської Лаври, де з дружиною перебували декілька днів», - ділиться викладач.
А ще, Олександр Вахтангович переконаний, що поганий вчитель підносить істину, хороший її знаходить, а для цього треба просто не втрачати відчуття любові.
«Світ врятує тільки любов, - зауважує Олександр Вахтангович. - Любов до людей, близьких, рідних. Любов до своєї Батьківщини, міста, до своєї справи, адже все в цьому світі все починається з любові».
Маргарита Мягка: «Вища наша заслуга – не коли ти поясниш або розкажеш, а коли зможеш надихнути»
Незважаючи на не досить довгий стаж роботи (8 років), старший викладач кафедри філології, перекладу та мовної комунікації Маргарита Миколаївна Мягка вже встигла завоювати повагу сотень курсантів Національної академії. Дивлячись на цю тендітну, молоду викладачку в якої помітно горять очі від першої згадки про свою дисципліну, відразу й не здогадаєшся, що вона могла б не давати знання, а працювати бухгалтером… Крапку у можливості присвятити своє життя світу цифр поставила давня мрія дівчини – пов’язати своє майбутнє з іноземними мовами.
«Мої батьки хотіли, щоб я була бухгалтером, я пройшла курси і навіть вступила, але з дитинства займалася англійською мовою, тож дуже хотіла реалізувати свою мрію в навчанні, - згадує Маргарита Миколаївна. Я почула, що в Академії набирають філологічний факультет, здала іспити, і, з того моменту, незважаючи на погляди батьків пішла своїм шляхом. Переконана, що людина завжди успішна в тій галузі, яка їй до душі».
Маргарита Миколаївна досконало знає англійську, німецьку, базову італійську, спробувала вивчати китайську та турецьку.
«Я не розділяю німецька мова чи французька, для мене всі вони цікаві. Куди б я не їхала, але намагаюся хоча б 10 фраз цієї мови вивчити», - зазначає викладачка.
Маргарита Мягка переконана, що знання іноземних мов є потребою часу, а для представників правоохоронних органів як ніколи актуальним, і в Академії приділяють цій сфері велику увагу.
«У нас активна міжнародна співпраця, майже кожного тижня приїжджають міжнародні делегації. Наприклад, нещодавно кращі курсанти поїхали до Нідерландів – це можливість поспілкуватися, потренуватися і застосувати свої знання на практиці. Раніше у нас не було можливості їздити на обмін, а зараз вони побачили для того, щоб поїхати, треба вчити мову», - зауважує Маргарита Миколаївна.
Курсанти, на думку викладачки більш дисципліновані ніж звичайні студенти, але їм також хочеться відволіктися від статутного життя, тож такою можливістю для них є заняття з англійської мови.
«Сьогодні в Академії Національної гвардії України працює віртуальна лабораторія, яка надає можливість протягом пари поєднувати звичайне навчання з віртуальним. Ця програма триває протягом 3 років і курсантам це дуже подобається, тому що вони як з мобільного можуть виконати завдання, так і з комп’ютерів. Також ми розробили курс по військовому перекладу, відтепер, за допомогою інтерактивних засобів ми вивчаємо форму, зброю тощо, - розповідає Маргарита Миколаївна. - Я завжди говорю курсантам, скільки б вам не було років вчиться чомусь новому. Думаю – це кожен повинен робити в незалежності від професії».
Маргарита Мягка вважає, що викладач повинен завжди бути готовим до заняття, тому що курсанти відчувають коли він не володіє матеріалами. Також потрібно прагнути зробити своє заняття якомога цікавими, не боятися змінювати їх. На заняттях треба обов’язково бути в гарному настрої, незважаючи на сімейні чи позакласні ситуації та ніколи не ігнорувати курсанта в якого відсутні вогники цікавості в очах, навпаки, зробити так, щоб людина відчувала себе комфортно. Напевно, саме тому, коли Маргарита Миколаївна заходить до аудиторії, то відчуває щиру радість.
«Я відчуваю себе щасливою, тому що працюючи з молоддю ти молодшаєш. Всі з нашої кафедри, як подивлюся, виглядають молодше своїх років», - підкреслює викладачка.
Маргариту Миколаївну знають як добру і турботливу викладачку, але на її погляд, викладач має бути в міру вимогливим та постійно вдосконалюватися. Доречі, вона є однією з чотирьох викладачів на кафедрі, які проходили курси по викладанню від Кембриджського університету, має міжнародний сертифікат.
«Потрібно бути і вимогливим, і взірцем, і мотиватором, а для мене особисто, мотивація – це підвищення кваліфікації: кудись поїхати, прослухати курси, поспілкуватися з іншими викладачами, що перешкоджає перегоранню, - коментує Маргарита Мягка. - Багато чого реалізовано завдяки нашій завідуючій кафедри Лисичкіній Ірині Олексіївні, яка нас мотивує бути кращими. Доречі, вона була моїм викладачем, навіть тоді я записувала її уроки на диктофон, тому що дуже полюбляла її вимову. Саме тоді я зрозуміла, що в кожної людини повинен бути свій мотиватор та взірець, таким мотиватором я намагаюся бути для курсантів».
Активна викладацька діяльність потребує багато сил, відновити їх Маргариті Миколаївні допомагає заняття йогою, а раніше вона захоплювалася бальними танцями та співала в колективі «Сударушка» українські народні пісні.
«У мене вже є коло знайомих з якими 4-й рік поспіль їздимо до Карпат. Від гір я отримую величезну кількість енергії. Коли приїжджаю до Харкова, то можу віддати її курсантам та надихнути їх на навчання, яке обов’язково вплине на їхнє майбутнє», - усміхається Маргарита Миколаївна.
За словами Сократа: «Всі професії від людини і тільки три від Бога – Вчитель, Лікар і Суддя». Цей, здавалося б простий вислів є якнайкращим підтвердженням істини, що людина, яка передає знання іншим, володіє безцінним скарбом, адже разом із знаннями ділиться частинкою того сокровенного та чистого щастя, спорідненого із душею…
Автор Альона Руденко
