Жан Паскаль Ліоне: «Переконаний, що Національна гвардія України має велике майбутнє у мирній та спокійній державі»

Національна гвардія України вже давно стала розвиненою організацією, одним із пріоритетів якої є налагодження міжнародних зв’язків із іноземними країнами. Після вступу у 2017 році до Міжнародної організації FIEP цей розвиток став дедалі відчутним. Досить вагома співпраця в Національній гвардії України організовується саме з Францією. На сьогодні, партнерами української сторони виступають Національна жандармерія Франції та Національна поліція Франції, але одним із найважливіших факторів злагодженої роботи є оволодіння французькою мовою. Активну діяльність у цій сфері проводять спеціалісти Національної Академії Національної гвардії України. У навчальному закладі працює не тільки кафедра на якій опановують знання сотні курсантів, а й мовний відділ, який є єдиним військовим осередком в Україні, де офіцери Нацгвардії можуть удосконалити навички французької мови. А ще, протягом тривалого часу в Академії налагоджена робота, яка передбачає удосконалення знань, шляхом співпраці з безпосередніми носіями французької мови. Цього року курсантам та викладачам Національної Академії Національної гвардії України, протягом двох місяців передає свої знання викладач з Франції Жан Паскаль Ліоне.

-         Розкажіть, будь ласка, про себе, та яким чином Ви приїхали з Франції і потрапили саме до Національної Академії Національної гвардії України?

-         Я народився в місті Ліон, навчався теж там. Провів всю свою кар’єру за кордоном і працював із представниками закордонних країн. Більшість цих років був чиновником, виконував завдання для Міністерства закордонних справ Франції, проводив також заняття в університеті Ліону. Вже 10 років як я виконую короткі завдання протягом 2 місяців, які пов’язані з кооперацією посольства Франції з посольствами інших країн. І саме тому я тут, адже є домовленість про співпрацю між Аташе з безпеки Франції та командуванням Національної гвардії України.

-         У чому полягають особливості Вашої роботи безпосередньо в стінах Академії Нацгвардії і з чим це пов’язано?

-         Моя спеціальність - навчати викладачів французької мови, як іноземної, адже французька мова, поширена в світі, саме в межах цієї функції мене запросили приїхати сюди. Для того, щоб мати можливість розповісти щось викладачам я повинен мати хист до викладацької діяльності. Хочу відмітити, що на сьогодні, в Національній гвардії України є проекти співпраці з жандармерією Франції. Вже рік як Національна гвардія України є членом Міжнародної асоціації FIEP – це асоціація організацій, які є поліцейськими, але мають військовий статус, і для України важливо мати представників в Національній гвардії України, які розмовляють французькою мовою. Помітним є й те, що угоди між Францією та Національною гвардією України є все більш масштабними та важливими для курсантів та молодих офіцерів, які бажають практикувати цю мову. Таким чином, вони зможуть виконувати завдання для України за межами своєї країни. Вони матимуть можливість навчатися, проходити певні курси та працювати як у Франції, так і франкофонних країнах, і якщо я правильно зрозумів, у Аташе з безпеки є дуже великі проекти з кооперації. Французька жандармерія існує вже багато років, а Національна гвардія України – це підрозділ, який дуже схожий із французькою жандармерією, саме тому ця кооперація є важливою.

-         Скільки маєте років професійного стажу?

-         Перший раз, коли я поїхав із Франції за кордон – це рівно 50 років тому (прим. на сьогодні Жану Паскалю 70 років). Я працював у багатьох країнах, звичайно ж у Франції також.

-         Чи вперше приїхали до України?

-         Ні, я вже був двічі у Львові, один раз у Києві, а на початку липня цього року в Одесі - це були такі ж робочі поїздки  як і до Харкова.

-         На чому акцентуєте увагу під час Ваших занять?

-         Я не викладаю, а практикую, думаю, що це більш правильно. Важливо, щоб у реальному спілкуванні курсанти та офіцери могли розуміти французькі тексти усно та письмово, а також швидко реагувати на них. В Академії є багато курсантів, які вивчають французьку мову. Мені здається важливо, щоб це навчання продовжувалося, а кількість занять збільшувалась. Основна мета – щоб ці люди були корисні Україні, виконуючи місії за кордоном.

-         Що можете сказати про процес комунікації, наскільки легко вдається знайти спільну мову?

-         По-перше, я не зобов’язаний бути тут. Я тут, тому що хотів приїхати, і дуже задоволений цим приїздом. По-друге, з військовими завжди дуже легко працювати, адже це протилежне тому, що відбувається, наприклад, в ліцеї чи цивільному університеті. Є дисципліна і люди знають, що якщо вони будуть добре знати французьку мову, то це сприятиме їх кар’єрі в подальшому. Помічаю, як-тільки починаю розмовляти французькою, вони відразу підключаються до цього процесу, і ми об’єднуємося за допомогою мови. Якщо я відчуваю деякі складнощі, є завжди викладачі, які мені допомагають. Вчора мені знадобилося поповнити рахунок на телефоні, мені показали і я все швидко виконав, тож думаю, що комунікація відбувається дуже добре (усміхається).

-         Що саме відрізняє Національну Академію Національної гвардії України від інших установ, які Ви відвідували в Україні?

-          Раніше я працював в інших містах, але не з військовими, там були студенти, а це зовсім інша аудиторія. Якщо брати до уваги безпосередньо Академію Нацгвардії, то тут я помітив багато особистостей, привчених до дисципліни,  які знають для чого їм потрібна іноземна мова.

-         Можливо у Вас були якісь міфи щодо України ще під час першого приїзду?

-         В 2011-му році я вперше відвідав Україну. В моєму уявленні залишилася фраза, яка була в підручнику географії, коли мені було 13 років, що Україна – це житниця Радянського Союзу. Інших міфів не було. Я був у вашій країні до початку конфлікту, тож сподіваюся, що Україна дуже швидко здобуде мир на всій території.

-         Чи вдасться нам з такими майбутніми військовослужбовцями подолати конфлікт на Сході України?

-         Я вважаю, що це дуже добре, що Національна гвардія України наближається до формату функціонування французької жандармерії. Мені дуже приємно співпрацювати з військовими, хоча я й не військовий. Я чітко бачу, що Національна гвардія України – це структура, яка виконує одночасно поліцейські та військові функції. Переконаний, що Національна гвардія України має велике майбутнє у мирній та спокійній державі.

-         Чи будете сумувати за Україною, плануєте сюди повертатись?

-         Я думаю, що я повернуся, адже я вже повернувся, а отже повернуся знову. Хоча б через те, що це єдина країна у світі, де готують такий смачний борщ (усміхається).

-         Плануєте повернутися саме до Національної Академії Національної гвардії України?

-         Це не я обираю куди мені поїхати, а Міністерство внутрішніх справ або Міністерство оборони Франції, але якщо буде така нагода, то я обов’язково повернуся сюди.

-         Хотілося б дізнатися більше, а чим ще захоплюєтесь по життю?

-          Я дуже задоволений, що в мене така професія, тому що коли я спілкуюся з людьми з інших країн, я не туризмом займаюся, а безпосередньо всередині країни пізнаю нові культури. Для мене задоволення пізнавати нових людей, нові країни і поширювати французьку мову. Думаю, чим більше людей будуть розмовляти французькою мовою, тим краще буде жити на світі (усміхається). Насправді, французька - важлива мова, адже це мова ООН, ЮНЕСКО та багатьох інших іноземних організацій. Окрім практикування французької, я ще люблю просто гуляти вулицями, розглядати різні пам’ятки архітектури. В таких містах як Харків історія написана на стінах, а ще я тут часто ходжу до опери. Відвідав опери «Кармен», «Тоска», «Чіо-Чіо-сан» балет «Корсар». Був також на виставі в театрі ляльок, адже я сам із Ліону, а це місто, де виготовляють маріонетки.

-         Які чисто людські якості могли б виділити при спілкуванні з курсантами та викладачами?

-         Вважаю, що тут всі люди люблять свою країну, а оскільки в Україні на сьогодні напружена військова ситуація, то люди стали більш згуртованими та більше показують свою приналежність саме до української нації. Наприклад, у Західній Європі давно не зустрінеш людей, які носять національні костюми, а у вас дуже багато хто ходить у красивих вишиванках.

-         Ваші побажання курсантам, викладачам та українцям загалом ?

-          Я вже сказав, що по-перше, бажаю, щоб українці якомога скоріше жили в мирі. Курсантам, які тут навчаються, успішно завершити своє навчання. Нехай не забувають, якщо вони матимуть високий рівень володіння іноземною мовою, то зможуть надалі зробити гарну кар’єру. Хоча я буду перебувати в стінах Академії тільки два місяці, але сподіваюся, що викладацькому колективу піде на користь мати спілкування з носієм мови. Коли я говорю про Францію в Харкові – це не прості слова, адже ваше місто одне з небагатьох, де присутні осередки для розвитку французької мови та культури. Це викладачі французької мови, які увесь час працюють тут, організація «Альянс Франсез», куди люди можуть прийти, знайти книжки, відомості про Францію та все, що стосується французької культури. Взагалі, вивчаючи іноземні мови ми відкриваємося світу. Я думаю, що українці в цьому плані досить відкрита нація.

Альона Руденко