Чим важливий для курсантів спорт?

Щорічно 6 квітня у всьому світі відзначається Міжнародний день спорту на благо розвитку та миру. Спорт, як універсальна мова, може стати потужним інструментом сприяння миру, терпимості і взаєморозуміння. Його цінностями є робота в команді, справедливість, дисципліна, повага до супротивника і правил гри. Підтримка фізичної форми є одним з основних завдань для всіх військовослужбовців. Таким чином, з самого початку своєї служби курсанти повинні вдосконалювати і розвивати конституцію свого тіла для виконання поставлених професійних завдань. Вихованці Національної академії Національної гвардії України є призерами різних чемпіонатів України, Європи та світу. З нагоди Міжнародного дня спорту ми хочемо познайомити Вас з різними життєвими шляхами, які об'єднала Національна академія Національної гвардії України.

Для майстра спорту з важкої атлетики, багаторазового чемпіона України, члена збірної Національної академії Національної гвардії України з кросфіту молодшого сержанта 23-річного Івана Силича з 13 років було метою досягти успіхів у спорті. Завдяки кафедрі фізичної підготовки та спорту Академії НГУ, Іван разом зі своїм тренером майором Артемом Турчиновим входить до рейтингу кращих кросфіт атлетів України.

- Іване, чому ти вирішив вступити саме до лав Національної академії Нацгвардії? - Слідуючи по стопах батька, у 2016 році я почав строкову службу, далі я став командиром відділення, пройшовши навчання в місті Золочів, а після цього вирішив стати офіцером НГУ і вступив до Національної академії Національної гвардії України на факультет логістики. Після випуску з Академії, я хотів би зайняти посаду начальника служби фізичної підготовки та спорту однієї з військових частин Національної гвардії України. Це дозволило б мені розвиватися у військовій сфері та займатися улюбленою справою. Хочеться бути професіоналом, впевненим офіцером, який не боїться труднощів. Завдяки моєму досвіду в спорті я зможу доносити потрібну та важливу інформацію до підлеглих.

- Як спорт увійшов в твоє життя? - Я почав захоплюватися спортом, коли мені виповнилося сім. Протягом 15 років я був призером різних чемпіонатів Дніпропетровської області та України і тільки завдяки довгим рокам наполегливих тренувань у 16 років я став майстром спорту з важкої атлетики. В даний момент я є членом збірної Академії з кросфіту. Для того щоб демонструвати гарні результати, ми багато тренуємося: приблизно, 5-6 разів на тиждень, адже тривалі і виснажливі тренування – це ключ до успіху в спорті. Така наполегливість допомагає мені не тільки у спорті, але й в навчанні та повсякденному житті.

- Що б ти порадив новачкові в цій справі? - Перше і найголовніше - це бажання. Бажання виховати у собі чоловічі якості. Спорт виховує силу волі та духу, яка так необхідна в повсякденному житті, не кажучи вже про військову витримку. Далі – це мета. Людина, в якої є мета, здатна на все. Я знаю це з особистого досвіду.

До десятки найкращих спортсменів товариства «Динамо» України з не олімпійських видів спорту входить курсант командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України, переможниця чемпіонату світу з військового багатоборства та майбутній офіцер Національної гвардії Марія Шиленко. Кожного дня вона ставить до себе вимогу бути кращою. В першу чергу, для себе, а вже після, для своєї родини, адже її першим тренером, наставником і вчителем був батько.

- Марія, розкажи про те, як ти стала чемпіонкою світу з військово-спортивного багатоборства? І як довго ти до цього йшла? - У три роки батьки віддали мене на секцію спортивної акробатики. Ставши кандидатом у майстри спорту, я вирішила перейти на сімейний вид спорту - дзюдо і самбо. Мій батько - заслужений майстер спорту України з дзюдо та самбо, а моя сестра - майстер спорту. Коли я стала курсантом Національної академії Національної гвардії України, старший викладач кафедри фізичної підготовки та спорту полковник Олександр Хацаюк запросив мене до збірної Академії, де я була і є першою та єдиною дівчиною. Потім я стала переможницею чемпіонатів України з військово-спортивного багатоборства, срібною призеркою чемпіонату України серед силових структур, членом збірної України і чемпіонкою світу.

- Чи бувають моменти, коли ти втрачаєш натхнення і як ти з цим борешся? - Такі моменти, звичайно ж, бувають. Найголовніше - це перебороти лінь. На тренуваннях я морально відпочиваю, звільняюся від негативних думок і відволікаюся від зовнішніх проблем. Сьогодні спорт займає дуже важливе місце у вихованні майбутніх офіцерів, тому мої перемоги є доказом того, що я на правильному шляху.

- Про що ти мрієш? - У кожної людини є мрія і я - не виняток. Як і будь-яка жінка, я мрію про велику і щасливу родину, де старші допомагали б молодшим та всі були здорові. Щоб часто приходили друзі, щоб у кожного з членів сім'ї були захоплення, щоб діти виросли освіченими, вихованими, чесними і порядними людьми. Так само, я мрію подорожувати. Дуже хотілося б побачити кожен куточок планети, дізнатися про його культуру та мешканців. Старший викладач кафедри фізичної підготовки та спорту Національної академії Національної гвардії України майор Руслан Любчич стверджує, що працює не заради нагород. Виховувати молоде покоління спортсменів – це поклик його душі. Готуючи майбутніх чемпіонів, ведучи їх до вершин п'єдесталів, найціннішою нагородою для нього є вдячність його вихованців.

- Професія - тренер. Якими якостями повинна володіти людина, що обрала цей шлях? І чому вам прийшовся до душі такий вид діяльності? - Спортом я займаюся все своє свідоме життя. Ще в студентські роки я захопився боротьбою самбо. Почавши службу у лавах Національної гвардії України, я почав свою тренерську діяльність з командира спортивно-навчального взводу, а потім став керувати секцією боротьби і рукопашного бою в Національній академії НГУ. Професія тренера була і залишається шанованою. Не кожен успішний спортсмен може стати хорошим тренером. Досягнення спортсменів і успіх всієї команди в цілому багато в чому залежать від майстерності і професіоналізму їх керівника. Своїми нагородами та медалями навіть найталановитіші олімпійці багато в чому зобов'язані своїм тренерам. Тренер не має права зациклюватися на собі. Він повинен вкладати весь свій час і майстерність в своїх вихованців. Необхідно пам'ятати, що в першу чергу кожна людина - це індивідуальність.

- Руслане Ілгаровичу, розкажіть про збірну Академії з рукопашного бою та боротьби самбо. Як часто проходять Ваші тренування і чи кожен курсант може стати частиною команди? - Тренування ми проводимо 6 разів на тиждень. Зараз ми готуємося до чемпіонату Харківської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України, а в кінці місяця плануємо виїзд до Одеси на чемпіонат серед вищих навчальних закладів в системі МВС з боротьби самбо. Серед моїх вихованців є чемпіони України, срібні та бронзові призери Європи з боротьби самбо, чемпіони світу, чемпіони України та майстри спорту з військово-спортивного багатоборства. Щоб стати частиною нашої спортивної родини необхідно виконувати кілька простих умов: щодня працювати над собою, бути впевненим у своїх силах і мати непереможне бажання стати кращим. Наше головне завдання - перемагати і прославляти наш навчальний заклад, щоб про нього чули на всій території України і навіть за її межами. - Що спільного між професією тренера і військовослужбовця? - І тренер, і військовослужбовець завжди повинні пам'ятати про кінцевий результат, про перемогу. Обидва ці напрямки пов'язані з великими емоційними та фізичними навантаженнями. Представники цих галузей повинні бути не тільки наставниками, а й прикладами для наслідування. І, звичайно ж, їх об'єднує дисципліна.

Центральний гравець збірної Національної академії Національної гвардії України з футболу курсант командно-штабного факультету Денис Водовозов упевнений, що армія та спорт - це нероздільні поняття, що не існують один без одного.

- Денис, розкажи якими були твої перші кроки в освоєнні футболу? - Футбол завжди займав значну частину мого життя. На жаль, займатися професійно у мене не було можливості, але я завжди із задоволенням грав у школі або у дворі. Вже поступивши в Академію мене запросили до збірної команди. Основна складність футболу полягає в тому, що це командний вид спорту, тобто успіх гри залежить не від одного гравця, а від участі в ній всього колективу. Цієї осені ми зайняли перше місце з футболу серед силових структур Харківської області та виграли кубок Міністра внутрішніх справ України, а потім посіли третє місце у всеукраїнському чемпіонаті у Києві. Високих результатів ми досягаємо тільки завдяки наполегливій праці під керівництвом наших тренерів. Тренування проходять 4 рази на тиждень. Ми впевнені, що це не остання наша перемога. Головне - продовжувати працювати над собою.

- Чому ти навчився під час служби в Національній гвардії України? - Після закінчення строкової служби я вирішив продовжувати розвиватися в цьому напрямку і поступив до Національної академії НГУ. Це дає мені можливість продовжити свою військову кар'єру, здобути вищу освіту, яка допоможе отримати звання офіцера. Військова підготовка дала мені впевненість у власних силах. Вона навчила мене, як правильно розташувати пріоритети та діяти спокійно і раціонально в складних ситуаціях. Вона дала мені чітке розуміння власних сильних і слабких сторін, я став краще розрізняти ці якості в оточуючих. Вже будучи курсантом Національної академії НГУ я отримую велику користь з теоретичних і практичних занять, впевнено почуваю себе на керівних посадах.

- Чи важко працювати в команді? Які виникають складнощі? - Спочатку, звичайно, важко. Взаємодія з абсолютно незнайомими людьми викликає не аби які труднощі. Але це тимчасово. Всі гравці команди об'єднані командним духом: прагненням до єдиної мети, усвідомленням цієї мети, її повагою, бажанням отримати гарний результат. Це той стан, в якому ми перебуваємо, дружно рухаючись в єдиному, цілком певному напрямку. Зараз моя команда - це моя друга родина.

Шановні військовослужбовці, ми хочемо привітати вас з Міжнародним днем спорту і побажати міцного здоров'я, спортивних досягнень і невтомної сили духу і тіла! Нехай діяльність славиться успіхами, нехай кожен день життя знаменується своїми перемогами. Бажаємо вам добитися звань чемпіонів і бути завжди прикладом для всіх!

Автор Анна Онопко