До Дня українського миротворця: Спогади військовослужбовців Академії Нацгвардії, які захищали мир під час місії ООН

Починаючи з 2013 року в нашій державі, щорічно, 15-го липня, святкується  День українського миротворця. На сьогодні, в українській гвардії налічується 110 миротворців, 12 з них зараз перебувають в місіях ООН. Військовослужбовців, з якими ми поспілкувалися, об’єднала не тільки викладацька діяльність в Академії, а ще й участь у миротворчій місії. Вони розкажуть як змінив їх світосприйняття нелегкий шлях, який кожен із них подолав в ім’я миру.

Полковник Євгеній Башкатов: «Ми були охоронцями миру»

Начальник кафедри тактики полковник Євгеній Башкатов, двічі брав участь у миротворчій місії в Косово. Перша датується 2003-2004 роками. Друге виконання обов’язків у складі миротворчої місії відбулося протягом 2007-2008 років. Крім цього, Євгеній Башкатов відразу після закінчення навчання, в тоді ще Військовому інституті НГУ в 1997 році, протягом місяця, мав можливість пройти спільні навчання з Національною гвардією Каліфорнії. Військовослужбовець проходив місію у складі спеціального миротворчого підрозділу в Косово на посаді командира взводу. Зізнається, що це було непросте завдання, адже керувати доводилося людьми, які були старшими як за віком, так і за званням.

«Щоб зрозуміти та донести певні завдання особовому складу, ти повинен для початку розібратися у них сам. Це було доволі нелегко, але допомогли побратими, які вже мали відповідний досвід, - зазначив полковник. -  Під час моєї першої миротворчої місії я був 27-річним капітаном, тоді як заступнику командира взводу було 44 роки. Я повинен був до кожного знаходити підхід, тим більше, що люди були з різних структур МВС». 

Миротворчу місію Євгеній Башкатов проходив у місті Гниляни. До основних завдань спеціального миротворчого підрозділу входили: ліквідація масових безпорядків на території населених пунктів, охорона важливих персон, супровід вибухівки до місця утилізації, конвоювання, супроводження місцевих жителів. Впродовж місії офіцеру найбільше запам’яталася складна ситуація, яка трапилася 4 березня 2004 року. Саме тоді на території Косово розпочалися масові заворушення.

«У ніч із 3-го на 4-те березня в найбільших містах Косово, таких як Гниляни та Мітровиця, відбувся масштабний погром. Протягом двох тижнів ми виїздили в ці міста. Особовий склад дуже зморювався, але все одно доводилося виконувати поставлені завдання, - поділився спогадами військовий».

На обличчі полковника з’являється усмішка, коли він починає розповідати про момент повернення додому. На нього тоді чекала кохана дружина та маленька донечка. До речі, донька Євгенія Башкатова також вирішила піти шляхом батька. Незважаючи на різні ситуації, які виникали під час виконання службово-бойових завдань в Косово, цей період життя є особливо важливим для полковника. Щороку він зустрічається з побратимами-миротворцями, щоб згадати дороге для кожного минуле. Зокрема, учасниками миротворчої місії на території Національного меморіального комплексу "Висота маршала І.С. Конєва" було зроблено куточок, присвячений миротворчій діяльності, а саме спеціальному поліцейському підрозділу в Косово.

«Участь у миротворчій місії повністю змінила моє ставлення до товаришів, військової служби та навіть родини. Прийшло також розуміння, що миротворець – це той, хто творить і дарує добро людям та є їх захисником. Він намагається припинити конфлікти для того, щоб люди раділи життю, - говорить полковник Башкатов, а потім із неприхованою радістю додає. – В Косово ми були охоронцями миру».

Миротворча місія в республіці Ліберія – вагомий крок до пізнання ціни мирного життя

Старший викладач кафедри службово-бойового застосування військових частин майор Олександр Минько повернувся з міжнародної місії ООН в республіці Ліберія у грудні 2014 року. Випускник Академії 1999 року, він двічі проходив навчання закордоном. Під час перебування на африканському континенті, українському військовослужбовцю, в якості працівника поліції ООН доводилося виконувати завдання різного ступеня складності.

 «Особисто мені вдалося розпочати службу в якості спостерігача, потім стати тім-лідером. А закінчив я місію на посаді командира третього регіону поліції ООН, - пригадує Олександр Минько. - Багатогодинні патрулювання місцевості, робота на місцях скоєння злочинів, участь у припиненні масових заворушень, робота з місцевим населенням, проведення занять та тренінгів – все це безцінний досвід, який набув під час проходження місії.  У різний період часу в моєму підпорядкуванні перебувало від 50 до 70 поліцейських ООН з різних країн світу. Доводилось враховувати особливості культури, релігії, звикати до специфіки вимови англійської, надавати допомогу та поради новачкам, вирішувати їх особисті проблеми».

Міжнародна місія ООН в Ліберії розпочала свою роботу з 2003 року. Це стало справжнім порятунком для країни в якій більше десяти років йшла громадянська війна, в ході якої республіка та її населення значно постраждали. Не обійшлося без втрат і серед військових. Нажаль, з початку місії ООН в республіці Ліберія з різних причин життя втратили близько 200 миротворців.

«Впродовж всього періоду місії я працював далеко від столиці, у тісному контакті з місцевим населенням, серед джунглів та гір. Декілька разів перехворів на малярію. Особливо важким періодом став спалах епідемії лихоманки Ебола, що забрав тисячі людських життів у Ліберії та сусідніх країнах, тож у 2014 році доводилось працювати в екстремальних умовах», - розповів майор. – Майбутнім миротворцям пораджу вчасно звертатися за лікуванням, що є запорукою збереження життя та здоров’я».    

Після повернення до України для Олександра Минько розпочався новий період в житті, пов’язаний із передачею безцінного досвіду курсантам, а згодом і офіцерам-слухачам магістратури Академії.

«Командування Національної гвардії України, загалом, та Академії Національної гвардії, зокрема, приділяє значну увагу мовній підготовці особового складу, адже розуміє важливість даного стандарту в процесі реформування військ, адже з партнерами і колегами потрібно говорити на одній мові професійного спілкування, - наголошує Олександр Минько. -  В цілому, ми повинні усвідомлювати, що сусідні країни-члени НАТО йшли схожим шляхом реформ і ми можемо переймати їх досвід».

Майор Павло Волков: «У миротворчих місіях головне - оперативно виконати поставлене завдання»

Ад’юнкт докторнатури та ад’юнктури кафедри автобронетанкової техніки Національної академії Національної гвардії України майор Павло Волков не на словах знає про миротворчу місію. Протягом року, з грудня 2007-го по грудень 2008-го року, він проходив службу в неспокійному Косово. Ще з моменту навчання у закладі військового спрямування, Павло Волков захоплювався спортом. Саме заняття спортом посприяли не тільки успішній службі в Україні, але й відкрили дорогу до проходження миротворчої місії.

«Перебуваючи в одній із військових частин Харкова я дізнався, що йде набір у підрозділи для проходження миротворчої місії в Косово. Довго не зволікаючи я написав рапорт, а отримавши згоду керівництва почав готуватися до іспитів», - згадує офіцер.

Одним із найважливіших був етап вступних випробувань, адже з 500 претендентів з різних регіонів України мали обрати 110 найкращих та найбільш витривалих миротворців. Після проходження іспитів розпочалася безпосередня підготовка на базі Спеціального миротворчого центру МВС, під час якої проводився попередній відбір кандидатів за трьома напрямками: знання іноземної мови, водіння повнопривідним автомобілем та володіння табельною зброєю (тільки для озброєних місій); тестування відібраних кандидатів інструкторами ООН (SAAT - Selection Assistance and Assessment Team), а згодом і підготовка та направлення до місії ООН.

«Ніколи не забуду як після приїзду до навчального центру було 500 чоловік з усієї України, тобто 5 чоловік на місце, тож проходили кращі з кращих», - ділиться спогадами офіцер.

Службу майор Павло Волков проходив у Косово, місто Гниляни. Військова база розміщувалася за містом у спеціально відведеному таборі. На території табору також знаходився спеціальний кінологічний підрозділ «К9». Військовий зазначає, що зі 110 українських миротворців було сформовано 3 взводи по 33 особи у кожному та 10 чоловік штабу. У кожному взводі був перекладач, адже на території табору знаходилися ще й американці, німці, румуни, поляки та індуси.

«Наш взвод стояв безпосередньо на блокпостах. Ми заступали на блокпост на  два тижні, забезпечуючи охорону і безпеку, шляхом проведення огляду машин, які проїжджали наш блокпост. Потім розпочиналася черга поляків, в той час як ми протягом тижня знаходилися в резерві. Крім того, миротворці не виконували ніяких сторонніх обов’язків, окрім несення служби», - запевняє Павло Волков.

У грудні 2008 року Павло Волков повернувся до України. Він переглянув свої пріоритети та життєві позиції, а отримавши виключно бойовий досвід більше став цінувати своє життя та оточуючих. Також миротворча місія поставила на перший план такі риси його характеру як справедливість, чесність, людяність та стриманість.

«Якщо знову з’явиться миротворча місія, то я не проти поїхати, але вже в якості командира, - вважає офіцер. - Робота, якою займалися в Косово була для мене цікавою та корисною, адже ми захищали мирних жителів, а отже шкодувати не має за чим».

Вітаємо українських миротворців із професійним святом! Нехай ваш безцінний досвід послугує вдалим прикладом для українських військовослужбовців та стане правильним орієнтиром на шляху до розуміння такої важливої місії – творити мир!..

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ