Ірина Лисичкіна: «Сьогодні наука – це рівні можливості»

Вже 14 років як завідувач кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій, кандидат  філологічних наук, доцент Ірина Лисичкіна працює в Національній академії Національної гвардії України. За цей час відбулося багато змін, але незмінним залишилося прагнення Ірини Олексіївни до розвитку. До Міжнародного дня жінок і дівчат в науці ми поспілкувалися з представником наукового світу Академії, для якої іноземна мова стала невід’ємною складовою життя. А також дізналися більше про те, як поєднувати науку і родину, знаходити гармонію та реалізувати себе в різноманітних сферах, залишаючись чесним та справедливим до себе і оточуючих.

Про становлення, науковий пошук та відчуття драйву від нових ідей

Незважаючи на те, що сьогодні Ірина Лисичкіна не уявляє свого життя без науки, в шкільні роки вона навіть не думала, що буде настільки пов’язана з іноземною філологією. Все змінилося під час завершення навчання в Горлівському педагогічному інституті іноземних мов. Отримавши рекомендацію до вступу в аспірантуру, дівчина вирішила не ігнорувати свій шанс, який згодом став кроком до проекції подальшої долі. Далі був захист кандидатської дисертації за тематикою експериментального фонетичного дослідження матеріалів британської телевізійної реклами. А в лютому 2006 року Ірину Лисичкіну запросили працювати в Академію Нацгвардії. Після інституту іноземних мов, де науковець досліджувала експериментальну фонетику, з перших днів роботи в Академії Ірина Олексіївна зрозуміла, що треба змінювати вектор дослідження. З того моменту вона стала займатися комунікативним аспектом формування іміджу силових структур.

«Все, що я робила і роблю в науковій сфері, відображається у навчальному процесі. В рамках своєї діяльності я навчаю курсантів як використовувати медіа, як створювати позитивний імідж силових структур та як його коригувати, а їх завдання вже на практиці використовувати ці знання, - запевнила науковець. -  Однією з ключових вимог є готовність майбутніх офіцерів спілкуватися на професійну тематику з партнерами із інших країн, досконале знання військового і правоохоронного компоненту англійською мовою. Заохочується й наукова діяльність курсантів та студентів. Зрозуміло, що більшість не буде пов’язувати своє життя з наукою, але такі риси як спостережливість, увага до деталей, критичне мислення, розвиток креативності є частиною і результатом написання наукових робіт».

Ірина Лисичкіна зазначає, що, незважаючи на взаємозалежний вплив, треба розмежовувати наукову та викладацьку діяльність. Як приклад, розповідає про те, що найбільше зацікавлює її як під час заняття наукою, так і в процесі викладання.

«У межах наукової діяльності мені найбільше цікаво брати участь та організовувати наукові конференції для науковців із інших навчальних закладів України та іноземних країн. Коли обговорюється проблема, народжуються нові думки та ідеї – це такий драйв, одразу хочеться знайти підтвердження ідеям, провести певний науковий пошук, - захоплено розповідає Ірина Лисичкіна. -  Що стосується викладацької діяльності, коли входиш в аудиторію, то також отримуєш неймовірну радість від того, що бачиш сяючі очі курсантів та студентів, які відкрили для себе щось нове, розвинули свої навички. Мені здається, що це найбільш важливо в навчальному процесі. Хоча, звісно, в обох сферах є певні складнощі, яких не треба боятися».

Міжнародні проекти, терплячість та лідерство – успіх, який потребує максимум самовіддачі

Перше закордонне відрядження Ірини Лисичкіної  відбулося в 2008 році в столицю Болгарії – Софію. Тоді, пані Ірина брала участь в обговоренні  базової навчальної програми для ЗВО сектору безпеки і оборони в межах  проекту «Партнерство заради миру». За 12 років кількість проектів, які стали дієвими компонентами в примноженні її наукового досвіду, суттєво збільшилася.

«З 2010 року як експерт-викладач я беру активну участь у програмі, яку організовує НАТО і Консорціум «Партнерство заради миру». Ми проводимо семінари і консультації викладачів у різних країнах. У 2013 році проходила навчання на Програмі досліджень безпеки в Центрі ім. Дж. Маршалла в Німеччині. У 2011-2016 роках брала участь у проекті з навчання гендерної тематики в сфері оборони. Це проект, який організовувався під егідою «DCAF» - Женевського центру демократичного контролю над Збройними силами, а також програми «Партнерство заради миру». Як результат, ми випустили підручник із навчання гендеру у військовій сфері. Цей підручник у 2016 році презентували в штаб-квартирі НАТО. В 2016 році я також виграла грант на наукове стажування в Європейському центрі дослідження проблем безпеки ім. Дж. Маршалла в Німеччині. Протягом місяця займалася написанням наукової роботи на тему: «Імідж як чинник стратегічних комунікацій», яку потім опублікували в журналі «Connections». Після наукового стажування отримала диплом від Центру ім. Дж. Маршалла, - поділилася завідувач кафедри. - Дуже пишаюся виходом у минулому році колективної монографії у відомому канадському видавництві «UBC Press». В цьому проекті брали участь науковці військових навчальних закладів Канади. Радію, що і в мене є свій розділ у книзі. На проект пішло 3 роки - з 2016 по 2019. Це перша моя книга, яку можна придбати на сайті «Amazon». Якщо говорити про плани, то в квітні поїду до Австрії, де буде започатковано проект медіаграмотності для військових . Розпочнеться робота над підручником для сектору безпеки, що розкриватиме проблеми комунікації, мас-медіа, соціальних медіа, розпізнання фейків. У моєму випадку, всі наукові здобутки були б неможливими без таких рис як терплячість та спостережливість».

У 2007 році Ірина Лисичкіна була призначена завідувачем кафедри філології та перекладу. В минулому році кафедри реформували, з того моменту Ірина Олексіївна стала завідувачем кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій. Сьогодні в її підпорядкуванні 24 викладачі та 4 представники допоміжного персоналу. Тож як бути лідером та вести свій колектив шляхом розвитку, Ірина Лисичкіна знає не з чуток.

«Для лідера головне – мати класну команду та злагоджено з нею працювати. Мені дуже пощастило, що я працюю з найкращими викладачами та особистостями на кафедрі. У нас є взаєморозуміння, і кожен приходить на роботу не тому що треба, а, перш за все, через те, що людина віддана своїй справі, - прокоментувала пані Ірина. - У загальному плані, для лідера важливим є перспективне бачення. Лідерство – це не просто управління. Навички лідерства необхідні ще й для того, щоб створювати такі умови, завдяки яким підлеглі будуть розвиватися. Я дуже рада, що викладачі, які працюють у нас на кафедрі, беруть участь у багатьох міжнародних проектах з викладання іноземних мов, а також заходах, які пов’язані з реформуванням системи освіти в Україні».

Про особистості, які слугують прикладом, силу жінки та світ поза наукою

Ірина Лисичкіна глибоко переконана, що сьогодні як для жінки, так і для чоловіка існують рівні можливості. Можна привести багато прикладів жінок-науковців, які своєю діяльністю змінили цей світ. Для Ірини Олексіївни такою особистістю є французький науковець Марія Склодовська-Кюрі, адже вона не пошкодувала свого здоров’я і робила все заради науки, якою жила. А науковцями, які є близькими для Ірини Лисичкіної та вплинули на розвиток її наукового потенціалу стали дві жінки.

«Це мій науковий керівник Людмила Олександрівна Штакіна, яка ще в інституті надихала мене займатися наукою, мотивувала писати наукові роботи, тож якби не вона, не знаю чи прийшла б я в науку, - поділилася викладач. - Близькою для мене залишається й професор кафедри доктор філологічних наук Людмила Миколаївна Пелепейченко. Саме вона запросила мене працювати в Академію, а також підтримувала, коли мене вперше призначили на посаду завідувача кафедри в 2007 році, і зараз підтримує і допомагає. Людмила Миколаївна для мене є справжнім взірцем працелюбства та самовіддачі, адже змогла захистити 2 дисертації як кандидатську, так і докторську, виховуючи двох дітей. Той, хто займається науковою діяльністю, знає, як важко поєднувати родину і науку, а коли ти ще й реалізував себе, як науковий керівник, маєш багато захищених робіт, – це, безперечно, сильна сторона жінки-науковця. Перераховане вище заслуговує на повагу і ще раз доводить, що як для жінок, так і для чоловіків сьогодні існують рівні можливості для наукової реалізації».

Ірина Лисичкіна переконана, що в людини, а особливо науковця, має бути перспектива подальшого розвитку, тому в неї ще все попереду. Звісно, вона як амбітний і талановитий науковець прагне досягнути максимальних вершин, тому в планах суттєве дослідження, яке вийшло б на світовий рівень. А ще Ірина Олексіївна стверджує, що будь-які досягнення нівелюються, якщо забувати про чесність та справедливість, а тому говорить:

«Мене так з дитинства привчили батьки – не терпіти несправедливість. Дуже важливо в житті – реалізувати себе, одночасно з тим не зрадити себе і завжди залишатися людиною». 

Незважаючи на постійну зайнятість, світ Ірини Лисичкіної не обмежується лише наукою. Допомагає знаходити гармонію та постійно розвиватися ще така маленька за віком, але неоціненна за сенсом віддушина – півторарічна  донечка Ольга.

«Увесь час, який я проводжу з нею – це особливий час. Оскільки я мама, яка багато працює та їздить у відрядження, дуже хочу увесь вільний час проводити з донечкою і проводити його з якістю для її розвитку. А ще, зараз так гарно на вулиці, сніг нарешті випав, тож дуже хочеться перейняти естафету в дідуся з бабусею та покатати доньку на санчатах, - усміхається Ірина Олексіївна, а потім додає. -  Мій світ зараз - це вона – моя донечка».  

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ