Хто вони - воїни освітнього та військового фронту Академії Нацгвардії?

Сьогодні в Україні святкують День захисників і захисниць України  та День працівників освіти. Саме на військових тримається гідна оборона нашої держави,  а освітяни захищають нашу державу своєю працею кожного дня.

Наші сьогоднішні герої поєднують місію як боронити державу, так і виховувати гідне покоління майбутніх захисників.

Майор Максим Саморок - старший  викладач кафедри забезпечення державної безпеки Національної академії Національної гвардії України. Має бойовий досвід з першого дня початку антитерористичної операції у  2014 році та по теперішній час. Нині навчає українських військових на Слобожанському напрямку.

Розкажіть, які були ваші дії  з початком повномасштабного вторгнення?

Морально та психологічно був готовий до повномасштабного вторгнення, адже скупчення військових рф біля кордону зовсім не вказувало на їх навчання. Наприкінці лютого отримав наказ очолити зведений підрозділ та виконувати завдання на околицях міста Харкова. У моєму підпорядкуванні було більше 30 військовослужбовців Академії. Основний задум був – підготувати позиції на вказаному місці несення служби та облаштувати їх. В той час, як ворог застосовував по місту Харкову та околицям практично весь свій арсенал зброї, головним завданням було збереження життя особового складу та виконання завдання. В цей час використовував вже набуті знання, які отримав в АТО і ООС. Тому складнощів в цьому не було.

Розкажіть про ваш педагогічний досвід?

В Академії проходжу службу з 2018 року на посаді старшого викладача. За цей період часу постійно працював над вдосконаленням своїх знань та навичок стосовно таких напрямків, як повітряно-десантна підготовка, а це практичне десантування парашутним та безпарашутним способами, гірська підготовка, обмін досвідом з іншими фахівцями цієї справи різних категорій. На теперішній час маю 343 стрибка з парашутом (з них близько 40 - вночі) та близько 80 спусків за допомогою з’ємного бортового обладнання АДАПТЕР-М1.  Моя мета – це навчити курсантів за цими напрямками, виробити в них стійкість, мужність, силу характеру, впевненість у своїх діях та готовність виконувати завдання, які будуть покладені на них в подальшому.

Що найважче в роботі військового викладача саме з початком повномасштабного вторгненння?

Дуже багато чого залежить від самого викладача, його багажу знань, вмінь, практики та бойового досвіду. Стосовно себе, то ніяких вагомих труднощів  не виникало, адже прагну навчити та передати бойовий досвід  майбутнім офіцерам, які стануть на захист своєї держави.

Які саме дисципліни викладаєте? Чому вчите воїнів? Скільки триває курс підготовки?

З кінця 2022 року я виконую завдання на Слобожанському напрямку. Навчаю підрозділи різних категорій, які прибувають на відновлення після бойових дій, а також інших військових, які готуються та навчаються тим дисциплінам і напрямкам, які будуть сприяти виконанню поставлених завдань на лінії фронту. Вчу військових бою в місті, засадним діям, пересуванню підрозділів різними бойовими порядками на території ворога або буферної зони. Курс підготовки триває два тижні. За цей проміжок часу треба навчити або удосконалити знання військовослужбовців в залежності від їх рівня.

Як вам удається налагодити навчальний процесс для військових ТРО в умовах повномасштабного вторгнення? Як оцінюєте їх вмотивованість?

Безліч підрозділів ЗСУ проходили навчання у мене. Відрізняються ці люди в період війни тим, що вони мотивовані, у них горять очі і вони швидко засвоюють наданий їм матеріал, тому що розуміють, якщо не вони – то ніхто. Після закінчення цього курсу рівень їх знань дуже суттєво відрізняється від того, який був з початку і навчаємі це розуміють. А саме головне – підвищується рівень ефективності виконання завдання, індивідуальної підготовки, збереження особистого життя та інших. І це помічають самі навчаємі в бою, тим самим телефонують та кажуть слова вдячності за певний багаж знань.

Якою ви бачите перемогу України? Про що тепер мрієте і які маєте плани на майбутнє?

Навіть нема сумніву, що перемога буде за нами, адже ми знаходимось на своїй землі і йти нам нікуди. Ми готові йти до кінця, адже у нас немає іншого вибору. Як і кожна людина, мрію про закінчення війни, мирне небо над головою і переконаний, що наша країна є перспективною для навчання та майбутнього життя, адже той досвід, який ми отримали на війні, будемо вкладати в навчання майбутніх захисників.

Підполковник Віталій Федоренко - викладач кафедри тактики  Національної академії Національної гвардії України. З 2017 року має бойовий досвід в АТО і ООС, який здобув в окремому загоні спеціального призначення «ОМЕГА».

Розкажіть, які були ваші дії  з початком повномасштабного вторгнення?

На початку повномасштабного вторгнення я проходив службу в окремому загоні спеціального призначення, і в тому, що це вторгнення буде -  я не мав сумнівів. Але надії були на мир та спокій.

Який ваш педагогічний досвід?

В Академії я викладаю тактику з листопада 2022 року. Після того, як я вступив до лав Академії, основним моїм завданням було передати досвід та навчити майбутніх офіцерів усім тактичним діям та підвищити рівень індивідуальної підготовки у кожного військового в цьому навчальному закладі. Я усвідомлюю, що викладати більш відповідальніша місія і моя мета була, після того, як я став на посаду викладача – надати курсантам той багаж знань, який буде потрібен під час виконання завдання та збереження життя.

Які саме дисципліни викладаєте? Чому вчите воїнів?

Я разом з майором Максимом Самороком з кінця 2022 року виконую завдання на Слобожанському напрямку. Під час навчання військових, я надаю знання та навички за таким напрямком як «Бій у місті», а саме зачистка населених пунктів, підхід до об’єкта та штурм будівлі. І в цьому є необхідність, адже бій у місті вважається одним із складних видів бою і до повномасштабного вторгнення цими завданнями займалися спецпідрозділи, а зараз ці тактичні дії притаманні підрозділам ЗСУ.

Якою ви бачите перемогу України? Про що тепер мрієте і які маєте плани на майбутнє?

Як і кожен чоловік, я несу відповідальність за свою сім’ю, яка завжди знаходиться поруч зі мною та підтримує. Найбільша мрія – щоб моя донька жила під мирним небом і я буду робити все можливе, щоб наблизити перемогу якомога швидше.

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ