Курсант Академії про власний бойовий шлях і програму «Контракт 18–24»
Війна не залишає простору для випадкових рішень. Тут кожен крок – усвідомлений, кожен вибір має ціну, яка значно вища за будь-які гроші. Курсант Національної академії Національної гвардії України з позивним Тихий – один із тих, хто прийшов у військо задовго до гучних програм і фінансових стимулів. Участь у державній програмі «Контракт 18–24» і виплата одного мільйона гривень стали для нього не причиною служби, а можливістю, на яку він мав право за законом і власним шляхом.
Свою військову дорогу Тихий розпочав у 18 років. Одразу після школи він отримав повістку на строкову службу. Згодом – повномасштабне вторгнення, і рішення, яке для нього було очевидним: підписати контракт і залишитися в строю.
«Я просто прийшов спочатку на строкову службу, а потім добровільно пішов захищати країну. Тоді ще не було ні програм, ні розмов про гроші», – говорить він.
Він служив у 23-тій окремій бригаді охорони громадського порядку «Хортиця», був прикомандирований до 128-ї окремої бригади територіальної оборони та до бригади «Кара-Даг». У зону бойових дій почав виїжджати у 2023 році – і з того часу війна стала частиною його щоденної реальності. Воював на Запорізькому, Донецькому та Покровському напрямках.
За посадою він був зв’язківцем, але фактично – стрільцем-зв’язківцем: виконував завдання як у піхоті, так і з організації та підтримки зв’язку.
Триматися допомагали побратими та родина. Підтримка дружини стала для нього особливою опорою. Один із найемоційніших моментів у житті трапився саме на тлі війни.
«Я тільки вийшов із позицій, увечері приїхав додому – і дружина каже: все, їдемо в пологовий. Так народилася дитина», – з теплою усмішкою розповідає курсант.
Про програму «Контракт 18–24» він дізнався вже у 2025 році – значно пізніше, ніж розпочав свій бойовий шлях. Спочатку навіть не повірив, що зможе отримати виплату. Документи оформлював вже будучи курсантом в Академії.
«Чесно, я не вірив, що той мільйон реально виплатять. І все ж таки документи прийняли. Я був радий, звісно, проте моя мотивація була не в грошах – і ніколи не була. Я воюю, бо тут живу, тут мої батьки, моя сім’я, моя держава», – наголошує Тихий.
Сьогодні він навчається у навчально-науковому інституті логістики. Рішення вступити до Академії також не було спонтанним – його підтримали близькі, зокрема дружина. Вибір спеціальності пояснює просто: з дитинства любить техніку.
Бойовий досвід, каже курсант, суттєво допомагає під час навчання та практичних занять. Він чітко розуміє важливість тактики, стрільби й тактичної медицини.
«Коли ти був на війні, ти по-іншому дивишся на підготовку. Розумієш, що кожна дрібниця – це питання життя», – підкреслює він.
Свої знання Тихий не тримає при собі – допомагає молодшим курсантам, підказує, ділиться досвідом. Для нього важливо залишатися людиною і відповідати ролі офіцера не лише за посадою, а й за суттю.
Історія курсанта з позивним Тихий – це нагадування: за кожною державною програмою стоять не цифри, а люди. Люди, які зробили свій вибір не заради виплат, а заради країни – і лише згодом отримали підтримку, на яку мали повне право.
Відділ комунікації НА НГУ
