Курсант «БАР» про бойовий досвід та «Контракт 18–24»
Наш герой – курсант із позивним «Бар». Він зробив свій вибір служити країні ще до появи програм фінансової мотивації, але держава підтримала його вже на цьому шляху. Його бойова історія почалась зі строкової служби, продовжилась обороною Харкова й бойовими виїздами на артилерійських позиціях, а сьогодні веде до офіцерського звання. Мільйон гривень за програмою «Контракт 18–24» став для нього не мотивацією йти на війну, а наслідком уже зробленого вибору – служити Україні.
Курсант із позивним «Бар» нині навчається в навчально-науковому інституті логістики Національної академії Національної гвардії України. Його військовий шлях розпочався у 2021 році зі строкової служби у 3-ій бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана, у складі гаубично-артилерійського дивізіону. А вже за рік почалася повномасштабна війна.
Спершу він був стрільцем, згодом – у складі артилерійського розрахунку. Разом із побратимами обороняв Харків, виконував завдання на різних напрямках, прикривав інші підрозділи. Каже, найцінніше, що запам’яталося з війни, – це не конкретні бої, а люди поруч і відчуття спільної справи:
«Колектив у нас був дуже сильний, організація чітка. Пам’ятаю, як після виходів командир довго з нами розмовляв, давав поради, хвалив – це були миті міцної підтримки. А ще приїжджали хлопці з інших підрозділів, дякували за прикриття. Було приємно розуміти, що ти допомагаєш».
Війна змінила його ставлення до життя – навчила цінувати кожен день і відповідальніше ставитися до рішень. Триматися допомагали родина, друзі й побратими. Саме за них і за країну він воював:
«Я воював за територіальну цілісність України і за людей поруч. Без побратимів було б дуже важко».
Про програму «Контракт 18–24» курсант дізнався вже після того, як мав за плечима бойовий досвід. Каже, спершу навіть не повірив, що така можливість реальна:
«Подав документи й думав: а раптом не прийде. Коли гроші надійшли – був приємно здивований».
Отримані кошти він вирішив не витрачати одразу – поклав на депозит і планує використати їх після випуску з Академії.
Для молоді, яка лише думає про військо, ця ініціатива, на його переконання, може стати додатковою мотивацією – але не головною:
«Це непогана можливість: ти і захищаєш країну, і отримуєш підтримку від держави. Але все одно головне – розуміти, навіщо ти йдеш служити».
Рішення вступити до Академії й обрати саме інститут логістики він прийняв за порадою командира, який сам там навчався. Усвідомлення, що хоче стати офіцером, прийшло з досвідом.
«Я зрозумів, що як офіцер зможу допомагати солдатам – таким, яким колись був я сам».
Сьогодні бойовий досвід допомагає йому в навчанні, особливо на заняттях, пов’язаних з артилерією. Майбутнього офіцера, переконаний курсант, мають вирізняти рішучість і відповідальність за життя підлеглих.
А тим, хто ще вагається, він радить головне – перебороти страх.
«Не боятися і йти служити. У нас така ситуація, що боротися за незалежність доводиться всім. Ніхто, крім нас».
Історія курсанта з позивним «Бар» – це приклад того, як справжня мотивація народжується з усвідомленої відповідальності за майбутнє. Рішення захищати Україну завжди починається з внутрішнього вибору.
Відділ комунікації НА НГУ
