Проєкт «Сила в науці». Ірина Лисичкіна

Життя у науці, а може наука в житті… Після спілкування із завідувачем кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій, кандидатом  філологічних наук, доцентом Іриною Лисичкіною виникає відчуття повної відданості та любові до своєї справи. Вже 15 років як Ірина Лисичкіна працює у Національній академії Національної гвардії України. За цей час вийшло 100 навчально-методичних та наукових праць, з них понад 40 наукових статей у фахових виданнях України. У її житті за 15 років відбулося багато змін, але незмінним залишилося прагнення Ірини Олексіївни до розвитку. Цього тижня у проєкті «Сила в науці» ви дізнаєтесь про те, як вдосконалюючи себе змінюється світ навколо, про успіх, який потребує максимум самовіддачі, отримання почесного Ордену княгині Ольги, а також наскільки важливо за будь-яких обставин залишатися справедливим та чесним по життю.

Проекція подальшої долі

Незважаючи на те, що сьогодні Ірина Лисичкіна не уявляє свого життя без науки, в шкільні роки вона навіть не думала, що буде настільки пов’язана з іноземною філологією. Все змінилося під час завершення навчання в Горлівському педагогічному інституті іноземних мов. Отримавши рекомендацію до вступу в аспірантуру, дівчина вирішила не ігнорувати свій шанс, який згодом став кроком до проекції подальшої долі. Далі був захист кандидатської дисертації за тематикою експериментального фонетичного дослідження матеріалів британської телевізійної реклами. А в лютому 2006 року Ірину Лисичкіну запросили працювати в Академію Нацгвардії. Після інституту іноземних мов, де науковець досліджувала експериментальну фонетику, з перших днів роботи в Академії Ірина Олексіївна зрозуміла, що треба змінювати вектор дослідження. З того моменту вона стала займатися комунікативним аспектом формування іміджу силових структур.

«Все, що я робила і роблю в науковій сфері, відображається у навчальному процесі. В рамках своєї діяльності я навчаю курсантів як використовувати медіа, як створювати позитивний імідж силових структур та як його коригувати, а їх завдання вже на практиці використовувати ці знання. Однією з ключових вимог є готовність майбутніх офіцерів спілкуватися на професійну тематику з партнерами із інших країн, а також досконале знання військового і правоохоронного компоненту англійською мовою». 

Ірина Лисичкіна зазначає, що, незважаючи на взаємозалежний вплив, треба розмежовувати наукову та викладацьку діяльність. Як приклад, розповідає про те, що найбільше зацікавлює її як під час заняття наукою, так і в процесі викладання.

«У межах наукової діяльності мені найбільше цікаво брати участь та організовувати наукові конференції для науковців із інших навчальних закладів України та іноземних країн. Коли обговорюється проблема, народжуються нові думки та ідеї – це такий драйв, одразу хочеться знайти підтвердження ідеям, провести певний науковий пошук. Що стосується викладацької діяльності, коли входиш в аудиторію, то також отримуєш неймовірну радість від того, що бачиш сяючі очі курсантів та студентів, які відкрили для себе щось нове, розвинули свої навички».

 

Успіх, який потребує максимум самовіддачі

Перше закордонне відрядження Ірини Лисичкіної  відбулося у 2008 році в столицю Болгарії – Софію. Тоді, пані Ірина брала участь в обговоренні  базової навчальної програми для ЗВО сектору безпеки і оборони в межах  проєкту «Партнерство заради миру». За 13 років кількість проєктів, які стали дієвими компонентами в примноженні її наукового досвіду, суттєво збільшилася.

З 2010 року як експерт-викладач Ірина Олексіївна бере активну участь у програмі підвищення кваліфікації викладачів, яку організовує НАТО і Консорціум «Партнерство заради миру». У 2013 році проходила навчання на Програмі досліджень безпеки в Центрі ім. Дж. Маршалла в Німеччині. У 2011-2016 роках брала участь у проєкті з навчання гендерної тематики в сфері оборони. Це проєкт, який організовувався під егідою «DCAF» - Женевського центру демократичного контролю над Збройними силами, а також програми «Партнерство заради миру». Як результат, було випущено підручник із навчання гендеру у військовій сфері. Цей підручник у 2016 році презентували в штаб-квартирі НАТО. В 2016 році науковець також виграла грант на наукове стажування в Європейському центрі дослідження проблем безпеки ім. Дж. Маршалла в Німеччині. Протягом місяця займалася написанням наукової роботи на тему: «Імідж як чинник стратегічних комунікацій», яку потім опублікували в журналі «Connections». Після наукового стажування вона отримала почесне звання Вченого Центру ім. Дж. Маршалла.

«Дуже пишаюся виходом у позаминулому році колективної монографії у відомому канадському видавництві «UBC Press». В цьому проєкті брали участь науковці військових навчальних закладів Канади. Радію, що і в мене є свій розділ у книзі. На проєкт пішло 3 роки - з 2016 по 2019. Це перша моя книга, яку можна придбати на сайті «Amazon». 

З 2020 року Ірина Лисичкіна бере участь у міжнародному проєкті із навчання стратегічних комунікацій та медіа грамотності «Understanding the Contemporary Information Landscape» під егідою Консорціуму «Партнерство заради миру». Більше того,  у минулому році завідувач кафедри взяла участь у п’яти наукових конференціях в Україні та за кордоном, зокрема в Австрії, Катарі, Бельгії.

«Знаковим для мене став також жовтень 2020 року, у цей період я була призначена співголовою групи підвищення кваліфікації робочої групи з розвитку освіти Консорціуму «Партнерство заради миру» і стала першою і єдиною українкою, яка має таке досягнення. Як експерт (SME) з освіти НАТО взяла участь у проведенні методичних семінарів та програм підготовки майстрів-інструкторів Master Instructor Program у десяти країнах (Азербайджан, Афганістан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Молдова, Монголія, Туніс, Узбекистан, Україна). У моєму випадку, всі наукові здобутки були б неможливими без креативності».

Для лідера головне – мати класну команду

У 2007 році Ірина Лисичкіна була призначена завідувачем кафедри філології та перекладу. В 2019 році кафедри реформували, з того моменту Ірина Олексіївна стала завідувачем кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій. Сьогодні в її підпорядкуванні 25 викладачів та 5 представників допоміжного персоналу. Тому як бути лідером та вести свій колектив шляхом розвитку, Ірина Лисичкіна знає не з чуток.

«Для лідера головне – мати класну команду та злагоджено з нею працювати. Мені дуже пощастило, що я працюю з найкращими викладачами та особистостями на кафедрі. У нас є взаєморозуміння, і кожен приходить на роботу не тому що треба, а, перш за все, через те, що людина віддана своїй справі. У загальному плані, для лідера важливим є перспективне бачення. Лідерство – це не просто управління. Навички лідерства необхідні ще й для того, щоб створювати такі умови, завдяки яким підлеглі будуть розвиватися. Я дуже рада, що викладачі, які працюють у нас на кафедрі, беруть участь у багатьох міжнародних проєктах з викладання іноземних мов, а також заходах, які пов’язані з реформуванням системи освіти в Україні».

Наставниці як взірець самовіддачі

Для Ірини Лисичкіної важливою особистістю, яка вплинула на науковий світ  є французький науковець Марія Склодовська-Кюрі, адже вона не пошкодувала свого здоров’я і робила все заради науки, якою жила. А науковцями, які є близькими для Ірини Олексіївни та вплинули на розвиток її наукового потенціалу стали дві жінки.

«Це мій науковий керівник Людмила Олександрівна Штакіна, яка ще в інституті надихала мене займатися наукою, мотивувала писати наукові роботи, тож якби не вона, не знаю чи прийшла б я в науку. Близькою для мене залишається й професор кафедри доктор філологічних наук Людмила Миколаївна Пелепейченко. Саме вона запросила мене працювати в Академію, а також підтримувала, коли мене вперше призначили на посаду завідувача кафедри в 2007 році, і зараз підтримує та допомагає. Людмила Миколаївна для мене є справжнім взірцем працелюбства та самовіддачі, адже змогла захистити 2 дисертації як кандидатську, так і докторську, виховуючи двох дітей. Той, хто займається науковою діяльністю, знає, як важко поєднувати родину і науку, а коли ти ще й реалізував себе, як науковий керівник, маєш багато захищених робіт, – це, безперечно, сильна сторона жінки-науковця».

 

Орден княгині Ольги - визнання діяльності всього колективу

Про те, що її кандидатуру подано на отримання високої нагороди, Ірину Лисичкіну повідомив начальник Академії 5 березня, напередодні Міжнародного жіночого дня. Звісно, науковець розуміла і розуміє, наскільки це висока нагорода, відтак дуже зраділа. Перевіряла сайт президента декілька разів, але Указ з'явився лише 9 березня.

«Одразу колеги і знайомі стали телефонувати, писати, вітати. У першу чергу поділилася новиною з батьками та сестрою. Вони також  за мене дуже зраділи. Взагалі, саме вони завжди поруч, підтримують мене усе моє життя, надихають на нові звершення, уможливлюють мої наукові пошуки та професійну діяльність. Розумію, що орден - це визнання діяльності всього колективу, у якому я працюю. Пишаюся своєю кафедрою, вдячна за ініціативність, креативність та наполегливість своїх колег. Орденом я завдячую своїм курсантам і студентам. Багато з них випустилися з академії, реалізувалися як професіонали та особистості. Приємно спостерігати за їхніми успіхами. Дякую керівництву гуманітарного факультету та Академії за підтримку та можливості професійного розвитку. Обіцяю і надалі гідно представляти Національну академію Національної гвардії України і робити все можливе для її розвитку. Ордена ще не бачила. Обов'язково покажу, коли отримаю».          

Ірина Лисичкіна переконана, що в людини, а особливо науковця, має бути перспектива подальшого розвитку, тому в неї ще все попереду. Звісно, вона як амбітний і талановитий науковець прагне досягнути максимальних вершин, тому в планах суттєве дослідження, яке вийшло б на світовий рівень. А ще Ірина Олексіївна стверджує, що будь-які досягнення нівелюються, якщо забувати про чесність та справедливість, а тому говорить:

«Мене так з дитинства привчили батьки – не терпіти несправедливість. Дуже важливо в житті – реалізувати себе, одночасно з тим не зрадити себе і завжди залишатися людиною». 

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ