Проєкт «Сила в науці». Іван Ліпатов

Професор кафедри військово-соціального та психологічного забезпечення, кандидат психологічних наук, полковник у відставці Іван Ліпатов працює у Національній академії Національної гвардії України майже 15 років. За цей час відбулося багато змін як у житті нашого героя, так і в житті навчального закладу. Незмінним залишилося прагнення Івана Ліпатова до заняття науковою та викладацькою діяльністю. Про нелегку роботу з особовим складом, наукову кар’єру в сфері психології, взаємопідтримку між колегами та радість від роботи, читайте у нашому щотижневому проєкті «Сила в науці».

Робота з людьми – основа наукового успіху

Професор Іван Ліпатов знає як відшукати ключі до кожної особистості, і справа не тільки в тому, що вже більше 30-ти років його наукова сфера тісно пов’язана з психологією, але й через постійне спілкування з оточуючими. Здібності до успішної комунікації наш герой відчув ще під час навчання у вищому командному училищі ракетних військ. Проявлялися вони й під час навчання у Військово-політичній Академії. А завершальною стала освіта у Харківському педагогічному інституті імені Г.С. Сковороди за спеціальністю «Психологія».

«Пригадую, як відразу після отримання лейтенантського звання у моєму підпорядкуванні опинилися 147 солдат, і з кожним потрібно було налагодити взаємозв’язок. Така робота з особовим складом не злякала, а, навпаки, додала мотивації до розвитку. Так, відбувалося моє зростання як військового, а потім і науковця».

Науковець, який пишається досягненнями учнів 

Коли військова служба Івана Ліпатова підходила до завершення, він перевівся до Харкова. З того часу почав працювати у Харківському вищому командному училищі ракетних військ. Саме в 90-х роках Іван Іванович почав займатися науковою діяльністю. Незабаром, розпочалося написання кандидатської дисертації, яку Іван Ліпатов успішно захистив у 1997 році. Пройшов шлях від викладача до начальника кафедри, яку очолював впродовж дев’яти років. Звання професора Іван Ліпатов отримав у 2007 році. Того ж року став працювати в Академії Нацгвардії. Незважаючи на досягнення, науковець ніколи не забуває про наставників, колег та учнів.

«Керівником моєї кандидатської дисертації була доктор психологічних наук, професор Людмила Федорівна Шестопалова – це людина, яку я надзвичайно поважаю. Коли вже почав працювати в Академії, на кафедрі оперативного застосування внутрішніх військ, моїми наставниками були Григорій Андрійович Дробаха та Олександр Миколайович Шмаков. Пишаюся досягненнями вітчизняних науковців, зокрема докторами наук, професорами Анастасією Большаковою та Юрієм Широбоковим, які, до того ж, є моїми учнями. Також, у цьому році, кандидатську дисертацію успішно захистив ще один мій учень – Ігор Товма».

 

Наука – діяльність, яка вимагає взаємопідтримки

Сьогодні Іван Ліпатов займається дослідженням питань морально-психологічного забезпечення, оцінкою морально-психологічного стану, суспільно-політичної обстановки тощо. Професор почав писати й докторську дисертацію на тему «Основи інформаційно-психологічної безпеки військовослужбовця при виконанні службово-бойових завдань».

На кафедрі військово-соціального та психологічного забезпечення Академії Іван Іванович викладає навчальну дисципліну «Морально-психологічне забезпечення», за якою випускають офіцерів оперативного факультету. А в наступному навчальному році розпочне читати нову дисципліну «Командно-штабні навчання».

Науковець постійно вдосконалює свою діяльність, бере участь у різноманітних науково-практичних конференціях та навчаннях. Наприклад, таких масштабних стратегічних навчаннях як «Гвардія-2020», які проходили в Одесі. На його рахунку більше ста публікацій у наукових виданнях, не дивно, що у 2008 році Іван Ліпатов отримав звання «Заслужений працівник освіти України».

Під час нашої розмови професор неодноразово наголошував, що в науковій діяльності дуже важлива взаємопідтримка та допомога колег. А також, незважаючи на досягнення та статус, необхідно знаходити взаєморозуміння із здобувачами освіти. Запевняє, що під час спілкування зі слухачами завжди розставляє акценти на довірі та людяності, саме ці якості незамінні для успішного розвитку. 

«Мені хочеться й надалі плідно працювати, знаходити задоволення у науці, радіти тому, що ти надав знання, які дійсно застосовуються на практиці. З віком мотивація до роботи нікуди не поділася, а, навпаки, підвищилася. Наприклад, для мене надзвичайно важливо не просто прочитати лекцію, а вносити щось нове в матеріал. Раджу всім, допоки є можливість та сили – займайтеся улюбленою справою і наукою, і викладанням, передавайте свій досвід та знання. Треба постійно працювати над собою, адже життя дуже швидкоплинне. Якщо затриматися на одному етапі, потім важко продовжувати далі. Потрібно не відставати від часу та ніколи не забувати робити акцент на людяності».

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ