Проєкт «Сила в науці». Руслан Кайдалов
27 років тому Руслан Кайдалов вперше відкрив двері Академії Нацгвардії, тоді він був солдатом строкової служби. Вже через рік наш герой вирішив повернути свою долю в іншому напрямку та вступити до Національної академії Національної гвардії України. Як виявилося, життєвий напрямок було обрано правильно. Сьогодні, начальник кафедри оперативного та логістичного забезпечення оперативного факультету доктор технічних наук, професор, полковник Руслан Кайдалов розповість свою історію. Історію особистості, яка створила себе сама, завдяки наполегливості, працелюбству, повазі до оточуючого світу та захопленні наукою. Про прагнення до постійного розвитку, вдячність за підтримку та слушні поради, поєднання наукових результатів та їх застосування під час викладання занять, а також щоденні кроки до важливих цілей, читайте у нашому щотижневому проєкті «Сила в науці».
Знакові життєві події як привід займатися науковою діяльністю
Кожна особистість по-своєму унікальна, кожна має свою історію та свою правду. Уявіть собі молодого хлопця, родом він із Полтавщини, захоплюється спортивним орієнтуванням та пішохідним туризмом, навіть отримав звання кандидата в майстри спорту, в школі закінчив водійські курси, а відтак має посвідчення водія. У 1994-1995 роках цей хлопець проходить строкову службу у військовому навчальному закладі. З того моменту, він солдат батальйону забезпечення навчального процесу, автомобільної роти Академії Нацгвардії. Здавалося б, відслужив і повернувся до цивільного життя, але ж ми пам’ятаємо про унікальність кожної особистості. Добре все обдумавши, наш герой Руслан Кайдалов вирішує вступити до Академії. З того моменту все в його житті набуло іншого змісту. Відтепер, він навчається за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство». Навчається успішно та ще й встигає займатися науковою діяльністю. У 2000 році закінчує навчання в Академії із золотою медаллю та єдиний із потоку залишається проходити службу в автомобільній роті батальйону забезпечення навчального процесу, але вже в якості командира взводу.
«Мабуть, стартом своєї наукової кар’єри слід вважати участь у науковому гуртку курсантів та виступ на першій своїй науковій конференції, ще на другому році навчання, у 1997 році. Виступав я від кафедри інженерної механіки, а моїм науковим керівником була Валерія Павлівна Раківненко. Вже на п’ятому році навчання, у 1999 році, в рамках підготовки дипломної роботи була написана та надрукована перша наукова стаття під керівництвом доцента Олександра Михайловича Сумця. Ці знакові події й стали тим приводом, який спонукав мене до продовження наукової діяльності та подальшого вступу в ад’юнктуру та докторантуру».
Наступними етапами у науковому житті офіцера були навчання в ад’юнктурі з 2002 по 2005 роки та отримання наукового ступеня кандидата технічних наук зі спеціальності озброєння та військова техніка. А також навчання у докторантурі з 2014 по 2017 роки й відповідне здобуття наукового ступеня доктора технічних наук зі спеціальності автомобілі та трактори. Після двох років навчання в Академії у 2011 році Руслан Олегович отримав оперативно-тактичний рівень військової освіти та здобув кваліфікацію магістра інженерної механіки. У тому ж році отримав атестат доцента кафедри експлуатації та ремонту автомобілів та бойових машин, а у 2020 році атестат професора кафедри бойового та логістичного забезпечення.
Наставники, які відкрили внутрішній світ наукового життя
У різні періоди навчання та діяльності, Руслана Кайдалова оточували наставники, яким він вдячний за їх підтримку, слушні поради та батьківські настанови. Скажімо, під час навчання у якості курсанта, він із теплотою згадує своїх викладачів, а саме полковника Івана Біленка, який у подальшому став ще і його наставником як викладача-початківця, полковників Євгена Змійова, Олега Сачкова та Петра Буряка.
«Під час роботи над дисертацією кандидата наук, важливою для мене була підтримка наукового керівника полковника Анатолія Васильовича Ковтуна. Знаковою для мене стала зустріч і в подальшому робота та підтримка з боку професора Михайла Абовича Подригало, який був моїм науковим консультантом при написанні докторської дисертації і продовжує бути моїм науковим колегою. Також хотів би відмітити й підтримку полковника Олега Васильовича Іванченка та Геннадія Миколайовича Маренка при становленні мене спочатку як заступника, а в подальшому і начальника кафедри експлуатації та ремонту автомобілів та бойових машин, бо очолити одну із провідних кафедр Академії у 34 роки є відповідальним кроком. Значні наукові здобутки має і полковник Ігор Іванович Приходько, який очолює науково-дослідний центр службово-бойової діяльності Національної гвардії України, з яким я працював у якості його заступника. Ці науковці підготували значну кількість як докторів, так і кандидатів наук й керуються таким девізом: «Залишати для наукової роботи потрібно не тих осіб, хто можуть нею займатись, а тих, хто не можуть нею не займатись». Ці колеги є прикладом для мене, а їх девіз я намагаюся застосовувати і у своїй діяльності наукового керівника».
Науковий потенціал, який із кожним роком показує позитивну динаміку
Сфера наукових досліджень полковника Руслана Кайдалова полягає у науково-технічному супроводженні створення, випробувань нових та модернізації існуючих зразків озброєння та військової техніки, як складової логістичного забезпечення службово-бойової діяльності військ.
За час наукової діяльності, нацгвардійцем було підготовлено понад 7 монографій, 6 навчальних посібників, більше 60 наукових статей у фахових виданнях України, 6 у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз Scopus та Web of Science, більше 150 тез доповідей та близько 20 патентів на винахід.
У рамках реалізації напрямку досліджень науковцем була захищена докторська дисертація на тему «Наукові основи створення автомобілів з комбінованою енергетичною установкою». Окрім цього, під його керівництвом були захищені дві дисертаційні роботи. Захист однієї роботи запланований у цьому році, а також ще двоє ад’юнктів працюють над дисертаційними дослідженнями.
«Науковий потенціал в Академії Нацгвардії з кожним роком показує позитивну динаміку. Все починалося більше 20-ти років тому, коли у 2001 році вперше було здійснено набір до ад’юнктури, і навчальний заклад мав можливість готувати власні наукові кадри. Починаючи з 2016 року, була відкрита можливість вступати до докторнатури і отримати науковий ступінь доктора наук. Сприяє розвитку й відкриття таких наукових видань як «Честь і закон» і «Збірник наукових праць Національної академії Національної гвардії України». Щорічно збільшується кількість тих, хто має науковий ступінь кандидата наук, доктора наук або доктора філософії. Проводиться низка науково-практичних конференцій. Так, починаючи з 2018 року, нашою кафедрою проводиться Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена проблемам оперативного та логістичного забезпечення. Щодо характеристики наукового життя в Україні, я б розділив його до 2014 року і після. Після 2014 року багато науково-дослідних інститутів починають спрямовувати свої зусилля на дослідження у військовій сфері. Відтак, сучасне наукове життя пов’язане із забезпеченням наукових результатів, які будуть мати своє впровадження у секторі безпеки та оборони України».
Начальник – це локомотив у діяльності кафедри
Кафедру оперативного та логістичного забезпечення оперативного факультету Руслан Кайдалов очолив 1 вересня 2018 року. Для полковника ця посада не була новою, тому що з 2010 по 2014 рік він очолював кафедру експлуатації та ремонту автомобілів та бойових машин. На даний час, на кафедрі працюють 12 науково-педагогічних працівників і двоє співробітників допоміжного складу. Щодо успішного виконання обов’язків начальника кафедри, офіцер вважає, що потрібно пройти всі посади, пов’язані з викладацькою діяльністю. Саме це дозволяє отримати той фундамент, який полегшить виконання низки обов’язків.
«Як начальник, я повинен бути провідним у навчальній, методичній, науковій сфері, мати організаторські здібності для підготовки особового складу колективу до виконання основних стратегічних завдань, які стоять перед кафедрою. Це здійснення освітньої діяльності щодо підготовки здобувачів вищої освіти різних категорій, за різними ступенями та рівнями. Начальник кафедри – це той локомотив, який повинен задавати тон у різних напрямкам діяльності кафедри».
Застосування наукових результатів під час викладання занять – 100% зацікавленості слухачів
На сьогодні, Руслан Кайдалов викладає навчальні дисципліни «Логістичне забезпечення дій формувань Національної гвардії України» для слухачів оперативного факультету та «Проблеми та тенденції технічного оснащення та матеріально-технічного забезпечення військових формувань держави» для здобувачів вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня.
Впродовж 20-ти років викладацької діяльності, спочатку курсантам, а потім слухачам, Руслан Олегович завжди говорить тезу: «Я не можу вас навчати, ви повинні навчатися самі».
«Завдання викладача, на якій би посаді він не перебував, від викладача до начальника кафедри – зацікавити здобувача освіти в оволодінні знаннями і переконати його в тому, що ці знання знадобляться йому в подальшій практичній діяльності. А головне завдання здобувачів освіти полягає у розумінні того, що знання потрібні, перш за все їм, а не викладачу».
На окрему увагу заслуговує позиція, стосовно поєднання і доповнення науки та викладацької діяльності в житті Руслана Кайдалова. Так, перед вступом до докторантури у березні 2014 року, керівництво Академії та Національної гвардії України доручило науковцю організувати та проводити підготовку екіпажів бронетранспортерів БТР 4-Е, які виробляються на Харківському конструкторському бюро з машинобудування імені Олександра Морозова. На базі Академії було розпочато підготовку екіпажів нового зразка. А перші 40 одиниць техніки були прийняті на озброєння безпосередньо до лав Нацгвардії.
«Було підготовлено більше 150 екіпажів, а час на проходження цієї підготовки був скорочений до мінімуму і складав приблизно від 7 до 10 днів. При цьому, військові мали можливість застосовувати свої знання безпосередньо на полі бою у зоні проведення АТО, а в подальшому ООС. Також мені було дуже приємно, коли в липні 2014 року я представляв продукцію Кременчуцького автомобільного заводу – броньовані колісні машини КрАЗ-Кугуар тодішньому президенту України, і під час вручення державних нагород бачив тих військовослужбовців, яких готував».
Важливою для офіцера також стала участь у науково-технічному супроводженні щодо створення нових зразків техніки шляхом написання тактико-технічних завдань на виготовлення броньованих колісних машин а також програму і методики їх випробування.
«Наприклад, щодо такої машини як «Козак», ми оцінювали протимінну стійкість шляхом проведення натурного підриву тротилового еквіваленту в 6 кілограм. У дослідженнях брали участь науковці з Академії наук України імені Бориса Патона. За допомогою своєї апаратури вони дозволили нам визначити ті прискорення, які відчуває військовий, коли опиняється у броньованій колісній машині, яка наїхала на міну. Важливо, що всі результати випробувань я доводжу до слухачів під час проведення занять. Саме в цьому, на мій погляд, і розкривається поєднання результатів наукової діяльності з викладанням. Наука та викладацька діяльність повинні йти паралельним шляхом, у певних моментах перетинатися для того, щоб яскраво та наочно показати на реальних прикладах, як розвивається військова наука».
Цілі, які досягаються щоденною кропіткою працею
Вже під час завершення нашої цікавої розмови, Руслан Кайдалов поділився своїм життєвим та науковим правилом.
«Якщо ставити перед собою ціль і робити щоденно кроки для її досягнення, то будь-яка, навіть дуже замріяна ціль, може бути реалізована. Після цього треба рухатися далі й ставити перед собою нові завдання та цілі».
Пригадуючи той час, коли проходив строкову службу в автомобільній роті батальйону забезпечення навчального процесу Академії Нацгвардії, Руслан Кайдалов не міг навіть уявити, що через 27 років матиме звання полковника, ступінь доктор технічних наук та вчене звання професора.
«Тоді це була мрія, яку я й не міг собі уявити, але завдяки своїй кропіткій праці, підтримці збоку коханої дружини Лесі, сина Микити, який вже є студентом, рідних, колег, які оточували мене протягом цього шляху, можна досягнути позитивних результатів. Користуючись нагодою, хотів би подякувати командуванню оперативного факультету, начальникам кафедр та колегам-науковцям, адже у нас гарний колектив однодумців. Завдяки нашій спільній праці ми відчуваємо всі виклики, які стосуються змін у військовій освіті та вчасно реагуємо на ці виклики. А майбутні колеги-науковці, курсанти та слухачі нехай запам’ятають, що в нашому світі немає нічого неможливого. Не бійтеся починати наукову діяльність, адже поряд із вами завжди є досвідчені наставники. Завдяки вашій праці і прагненню поєднувати наукову діяльність з освітньою, у подальшому, ви зможете продовжувати ту справу, яку сьогодні творимо ми».
Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ
