Проєкт «Сила в науці». Валерія Раківненко

Вона хотіла стати викладачем та науковцем ще зі студентських років. Дочка відомого економіста Павла Ушакова, Валерія Раківненко знала, якщо вірити в свою справу, докладати максимум зусиль та не боятися складнощів, результат обов’язково буде. Як виявилося, переконання ще юної дівчини не підвели. Сьогодні Валерія Раківненко завідувач кафедри інженерної механіки Національної академії Національної гвардії України, кандидат технічних наук, доцент. Людина, яку поважають, до якої прислуховуються та звертаються за допомогою. Майже півстоліття у науковій діяльності, 46 у викладацькій та 35 років на посаді завідувача кафедри говорять самі за себе. Про те, чому варто бути відданим своїй професії, про життя у науці, важливість взаємної поваги та про викладачів і курсантів, із якими хочеться працювати, читайте далі в нашому щотижневому проєкті «Сила в науці».

Коли життя поєдналося із наукою

Валерія Раківненко належить до числа тих особистостей, які звикли бути в усьому першими та прагнути до максимального успіху. Закінчивши одну з харківських шкіл із срібною медаллю, вона, маючи схильність до точних наук, вирішила вступити до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту за спеціальністю інженер-будівельник.

Свою наукову кар’єру почала в аспірантурі Українського заочного політехнічного інституту на кафедрі опору матеріалу та будівельної механіки. До 1975 року Валерія Павлівна викладала точні науки цивільним хлопцям та дівчатам. Потім навчала курсантів Харківського училища танкових військ. А з 1981 року почала віддавати знання майбутнім офіцерам внутрішніх військ. У 1986 році вона очолила кафедру  інженерної механіки. Цю посаду в Академії Нацгвардії Валерія Раківненко обіймає і сьогодні, а також викладає такі дисципліни як опір матеріалу і прикладну механіку у військовій справі.

Своїми наставниками науковиця вважає відомих українських вчених в області будівельної механіки, а також теорії пружності та теорії пластичності. Це такі професори як Давид Вайнберг, Петро Варвак, харківський вчений Борис Давидов.

«Окрім відомих вчених, потрібно ще зазначити наукові школи. Сьогодні є дві потужні школи – це Інститут проблем міцності Академії наук України в Києві та Інститут проблем машинобудування у Харкові. Це дуже потужні школи напрямку, якими я займаюся. Більше того, питання, які підіймають науковці цих шкіл, дали поштовх для написання моєї дисертаційної роботи «Дослідження коливань стержнів, пов’язаних з пружно-масивним середовищем».

Наука не стоїть на місці

Під час інтерв’ю помічаємо на столі Валерії Павлівни Східноєвропейський журнал із передових технологій, тому відразу цікавимося науковими здобутками завідувача кафедри та її співробітників.

«Діяльність нашої кафедри досить тісно пов’язана зі Східноєвропейським журналом із передових технологій, у якому вже третій рік поспіль виходять наші публікації. Це потужне наукове видання, яке входить до числа кращих за рейтингом бази даних наукової періодики Scopus. Також я автор багатьох підручників та навчальних посібників. Так, книга «Опір матеріалів» має гриф Міністерства освіти і науки України, тому підручником можна користуватися у будь-якому навчальному закладі України».

Валерія Раківненко зазначила, що сучасне наукове життя як в Україні, так і в Академії Нацгвардії постійно розвивається. Встановлюється більш тісний науковий зв’язок із різними європейськими країнами, а цей факт свідчить, що ми рухаємося вперед.

«Коли я тільки почала працювати в Академії, у нас було всього декілька кандидатів наук. Зараз на кожній кафедрі є доктори та кандидати наук. Мені дуже приємно, що серед їх числа багато курсантів, яких навчала».

 

Колектив кафедри – це теж родина

Сьогодні на кафедрі інженерної механіки Академії вивчається 15 дисциплін та працює 12 співробітників. А злагодженій роботі кафедри, за словами Валерії Павлівни, сприяє чіткий розподіл обов’язків та постійне планування діяльності.

«Мені як завідувачу приємно, що нашу кафедру визнали однією із кращих у Академії, коли проходила комплексна перевірка факультету логістики. Нам подякували за наукову та викладацьку діяльність. Цих досягнень не було б без злагодженої роботи нашого потужного та дружнього колективу. Справа в тому, що я розподілила всіх співробітників за певними напрямками, а це значно спростило процес роботи. Впливає на діяльність і високий рівень довіри один до одного, перевірений роками. А ще я переконана, що колектив – це теж родина, тому не можна зациклюватися лише на роботі. Всі співробітники знають, що я відкрита до спілкування, часто діляться своїми проблемами, а я чим можу допомагаю, бо поважаю і пишаюся кожною людиною».

Важливість взаємної поваги

Вже насамкінець розмови,  Валерія Раківненко розповіла, що основою своєї роботи вважає викладацьку діяльність, тоді як наука доповнює та розширює її. Саме викладацька діяльність передбачає щоденну комунікацію з курсантами, яка повинна базуватися не тільки в наданні знань, але й взаємній повазі.

«Викладач повинен бути як артист, повинен зацікавити собою та своїм авторитетом, своїми знаннями та умінням розповісти за дуже короткий час основне. Думаю, багато хто вважає, що я вже дуже багато часу віддаю роботі, треба й перепочити, але я зовсім іншої думки. Обожнюю свою роботу, яка повертає мене в молодість та додає сил. А ще я розумію свою відповідальність перед колективом кафедри та колективом курсантів. Вірите, навіть  коли на душі тяжко, але розпочалося заняття, все відходить на другий план, бо перед тобою люди, з якими хочеться працювати, і між вами виникає взаємна повага. Вона повинна бути всюди - у родині, у колективі, адже із поваги починається щастя людського спілкування, бажання підтримати та допомогти. Кожній людині важливо, коли відчувають її особистість». 

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ