Проєкт «Сила в науці». Юрій Бабков
Професор кафедри оперативного мистецтва оперативного факультету Національної академії Національної гвардії України «Заслужений працівник освіти України» кандидат технічних наук доцент полковник запасу Юрій Бабков присвятив науковій діяльності 33 роки свого життя. Задатки науковця у героя нашого проєкту з’явилися ще під час навчання у військовому навчальному закладі. Він, як активний слухач наукового товариства курсантів і студентів, успішно захистив дипломну роботу, а потім вирішив не сходити з наукового шляху, вступивши до ад’юнктури. Сьогодні професор Юрій Бабков залишається активним як у науковому, так і викладацьку житті – це відчувається у кожному слові та погляді. Про основоположну сферу військової науки, роботу на кафедрі, ставлення слухачів, повагу до людей та працю задля результату, читайте у нашому щотижневому проєкті «Сила в науці».
Кроки до вагомих досягнень
Житомирське військове училище радіоелектроніки, Військова інженерно-радіотехнічна академія протиповітряної оборони, і, нарешті, ад’юнктура цієї академії. Тоді йшов 1988 рік, саме цей рік став початком у розвитку його наукової кар’єри. У Національній академії Національної гвардії України Юрій Павлович працює з 15 березня 1999 року. При цьому, 10 років його біографії віддано військовій службі, а 12 – науковій та викладацькій діяльності.
«До Академії був переведений на посаду начальника науково-організаційного відділу з Харківського військового університету, де працював доцентом кафедри озброєння військ протиповітряної оборони сухопутних військ, а також був вченим секретарем спеціалізованої вченої ради із захисту наукових дисертацій. У 2002 році був призначений на посаду начальника факультету післядипломної освіти та підготовки фахівців на контрактній основі. А згодом, з 2005 по 2009 рік, працював на посаді заступника начальника Академії з наукової роботи. Після закінчення служби продовжив науковий шлях провідним науковим співробітником науково-дослідного центру Академії, провідним науковим співробітником науково-дослідного центру Національного університету цивільного захисту України. У 2010 році призначений доцентом кафедри оперативного мистецтва оперативного факультету Академії, а чотири роки по тому професором цієї кафедри».
Розвиток сфери національної безпеки України – вимога часу
Коли заходить тема про захист кандидатської дисертації, Юрій Бабков одразу згадує свого наукового керівника та наставника - доктора технічних наук професора «Лауреата Державної премії України у галузі науки і техніки» «Заслуженого винахідника України» Володимира Івановича Гомозова. Кандидатська дисертація, яка стала одним із найбільш поворотних моментів у науковому житті Юрія Павловича, була присвячена розробленню сучасних систем протиповітряної оборони, а її захист відбувся 2 червня 1992 року.
«Брав за приклад також діяльність таких професорів як Яків Ширман, Дмитро Цурський, Вадим Замятін, Ілля Сухаревський та інших. Під час роботи в Академії Національної гвардії, захоплювався діяльністю професорів Олександра Миколайовича Шмакова та Івана Онупрійовича Кириченка, Олександра Павловича Кондратенка».
Під керівництвом Юрія Бабкова захищено дві дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата військових наук та одна дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю «Державна безпека». Також він має більше 80 наукових праць, з них 2 підручники, 3 навчальних посібники, словник, 4 винаходи, 70 наукових статей тощо. Основні напрямки його наукової діяльності пов’язані з теорією службово-бойової діяльності Національної гвардії України та процесами підготовки і прийняття рішення на застосування сил і засобів. Неодноразово брав участь у круглих столах та міжнародних наукових конференціях, присвячених реформуванню сектору безпеки і оборони України.
«Якщо брати сферу забезпечення національної безпеки України, то дослідження у цьому плані актуальні як ніколи, адже ми знаходимося у стані війни, а це зумовлює необхідність впровадження нової системи національної безпеки і оборони України. Цими дослідженнями опікуюся із 2001 року. Заслуговують на увагу і роботи моїх учнів, полковників Володимира Антонця, Максима Адамчука та Максима Чепеля. Їх наукові дослідження були присвячені питанням удосконалення форм і методів забезпечення національної безпеки України складовими сектору безпеки і оборони».
За словами Юрія Бабкова, сучасне наукове життя як у Академії, так і в Україні йде шляхом реформування та розвитку. Професор згадує, коли прийшов працювати до Академії начальником науково-організаційного відділу, було 9 докторів, з яких один працював на постійній основі, та 37 кандидатів наук, при чому, військових, які мали науковий ступінь було всього 4. А коли Юрій Павлович звільнявся із посади заступника начальника Академії, наукова картина наповнилася більш яскравими барвами, на підтвердження цього, 28 докторів наук та 126 кандидатів наук.
«Сучасне наукове життя України зазнало багато реформ. Пов’язано це і з недостатнім фінансуванням, і з відтоком кращих науковців закордон. Парадоксальним чином, але з початком війни на сході України, ми бачимо значні покращення, особливо у сфері розвитку військових наук. Так, запрацювали науково-дослідні інститути, які досліджують питання безпеки і оборони, почали виділятися кошти на розроблення та створення озброєння і військової техніки нових зразків. А також активно впроваджуються стандарти країн НАТО у діяльність військових формувань та інших силових структур».
Коли колектив працює на результат, а слухачі прагнуть до розвитку
Юрій Бабков доволі тепло відгукується про колектив кафедри оперативного мистецтва Академії. Сьогодні це сталий та дружній колектив професіоналів своєї справи, який складається як із досвідчених викладачів-науковців, так і молодих спеціалістів, які мають головне завдання – об’єднати всі зусилля та працювати на благо Академії та Національної гвардії України в цілому. Задоволений науковець і слухачами, яким щодня передає свої знання та досвід, особливо набором останніх років, які мають досвід виконання завдань у зоні проведення Операції Об’єднаних сил.
Юрій Павлович Бабков - провідний фахівець з навчання у галузях національної безпеки та інформативно-аналітичного забезпечення процесів управління військами. На високому методичному рівні викладає слухачам магістратури та ад’юнктури такі навчальні дисципліни як «Основи воєнної науки», «Національна безпека України», «Методи кількісного оцінювання рішень з виконання завдань».
«Хоч я й викладаю різні дисципліни, але вони пов’язані між собою. Скажімо, з навчальної дисципліни «Основи воєнної науки» ми розглядаємо питання війни і воєнної безпеки, а дисципліна «Національна безпека України» сприяє кращому розумінню питання захисту національних інтересів. При цьому, воєнна безпека є складовою національної безпеки. Тобто, коли викладаєш певні теми цих дисциплін, то вже більш якісно наповнюється зміст і логіка їх викладання».
Ключовим у роботі зі слухачами для Юрія Бабкова є бажання навчити їх бути справжніми професіоналами своєї справи. Щоб вони чітко розуміли завдання, вміли оперативно приймати раціональні рішення і застосовувати свої знання на практиці.
«Ми спілкуємося із офіцерами-магістрами як денної, так і заочної форми тільки три тижні, але я одразу помітив наскільки уважно вони слухають та аналізують матеріал, ставлять запитання. Таким чином, слухачі отримують нові знання, а також розширюють світогляд не тільки за рахунок того, що володіють новим предметом, але й мають досвід спілкування зі слухачами Збройних сил України, Державної прикордонної служби і Служби безпеки України».
Життя поза наукою цікаве, коли поруч родина
23 жовтня Юрію Бабкову виповниться 60 років. Солідний вік для людини із цілком виправданим статусом науковця. Статусом, який підтверджений цифрою 33 – саме стільки років він займається науковою діяльністю, тобто більшу частину свого життя. А чим ще наповнене життя Юрія Павловича, окрім науки? Його життя багатогранне, у ньому є музика, адже наш герой грає на скрипці, фортепіано та гітарі. Раніше успішно займався народними танцями. До всього цього, він ще й захоплюється читанням художньої літератури та навіть пише вірші.
Але справжнім скарбом для Юрія Бабкова є його родина. Кохана дружина Ірина Степанівна, син Андрій та донька Оксана, яка подарувала йому найдорожчого онука Костянтина. Хлопчику майже три роки, і коли він поруч, для Юрія Бабкова все відходить на другий план. А ще він поступово передає онучку свої життєві правила, а, можливо, зовсім скоро передаватиме й наукові.
«Завжди дотримуюся правила - не робити людям того, чого не бажаєш собі та своїм близьким. Тому, точно знаю, коли мені назустріч ітимуть знайомі люди, вони не переходитимуть дорогу (усміхається). А взагалі, просто намагаюся поважати і любити людей з якими працюю та живу. А щодо науки, треба працювати, працювати і ще раз працювати, адже тільки праця дає певний результат. Також, моя порада науковцям - передавайте знання своїм учням. Ваш досвід – це світло, не забувайте про це ніколи в житті. Це одна з найкращих нагород».
Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ
