«Волонтерство – це рух до скорішої перемоги», - ветерани Академії

Сьогодні у всьому світі відзначають Міжнародний день волонтера. Для України це свято має особливе значення, адже з початком повномасштабного вторгнення волонтерська діяльність неабияк допомагає нашим захисникам. Представники ветеранської організації Національної академії Національної гвардії України під керівництвом полковника у відставці Петра Павлова з перших днів вторгнення вносять свій вклад у якнайшвидшу перемогу нашої держави.

Сьогодні ми розповімо про сімейну пару, ветеранів Національної академії, які своїм непосильним трудом допомагають нашим захисникам.  

Полковник запасу Віктор Голодний обіймав посаду старшого викладача кафедри бойової техніки і автомобілів в Академії Нацгвардії, його дружина - Тамара Олексіївна,  проходила службу на посаді начальника складу засобів зв’язку. Згодом вони увійшли до ветеранської організації Академії. Від самого початку повномасштабного вторгнення допомагають військовим на Лиманському та Куп’янському напрямках.

«З Харкова ми з чоловіком не виїжджали, тому що це рідне місто і будемо його відстоювати. З першого дня вторгнення ми випікали пиріжки для наших захисників. Не лякала відсутність світла, я намагалась внести частинку своєї любові, душі, тепла нашим захисникам, щоб в них були сили», – говорить Тамара Олексіївна.

Після звільнення Харківщини, подружжя, разом з небайдужими сусідами, створило волонтерський рух «Подаємо патрони». Відтоді наші герої розпочали збір одягу та засобів особистої гігієни для поранених бійців, які знаходяться у шпиталях на Харківському напрямку.

«З усіх куточків Харкова люди привозили речі, які ми відправляли на шпиталь. Також ми закуповували тканини для пошиття адаптивного одягу. Цей одяг вкрай необхідний, адже приходить величезна кілька поранених. Але найголовніше - кожна річ пошита із піклуванням про здоров’я героїв», - розповідає Віктор Федорович.

Згодом наші герої зібрали команду волонтерів, які  шиють необхідний одяг як для фронту (кавери на каски, шапки, бафи, шкарпетки), так і адаптивний (кіберодяг) для поранених. Тамара Олексіївна у себе вдома облаштувала приміщення зі швейними машинками, де вони відшивають, що потрібно на фронт. Її чоловік, Віктор Федорович, в’яже светри захисникам.

«Я вважаю, що в волонтерській діяльності найголовніше - комунікаційні навики, а саме точність, пунктуальність. Можу впевнено сказати, що тут людей в наряди не поставиш, а треба до кожного знайти підхід і вміти висловлювати вдячність. Всі люди, які входять до моєї команди, для мене важливі, і вони проявили себе, як надійні люди, як друзі. Це вже частина мого життя. Я радію новому досвіду, новим знанням, новим можливостям, які я отримую через волонтерську діяльність. Тому бажаю всім спробувати себе в цій діяльності, бо волонтерство – це рух до скорішої перемоги», - підсумовує Тамара Олексіївна.

Ця ніша, якою займаються наші герої, надзвичайно важлива. В буденності ми забуваємо, наскільки банальна річ, як одяг, має значення - почувати себе комфортно під час бойових дій або ж на реабілітації після поранення. Наші герої закликають приєднуватися до ініціативи волонтерського руху «Подаємо патрони».

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ