В’ячеслав Черняк: "Мене дивує героїзм звичайних людей"
Він почав займатися волонтерською діяльністю із 14-ти років. Тоді, у 2014-му, Україна віч-на-віч зіткнулася із агресією північного сусіда. Анексія Криму, окупація Донбасу і українська армія, яка не була готова до такого повороту подій. Одними з перших, хто став у той час на допомогу тисячам військовослужбовців були волонтери. До Міжнародного дня волонтера ми презентуємо історію курсанта четвертого року навчання командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України В’ячеслава Черняка. Історію про роль небайдужості, про ціну правди та важливість обирати тягар щита, а не ярма.
Дитячий малюнок, як прообраз свободи
Коли розпочалися події, що кривавою міткою вписалися не тільки в українську, але й світову історію, В’ячеслав Черняк навчався у восьмому класі загальноосвітньої школи №1 селища Волоське на Дніпропетровщині. Він добре пам’ятає як до школи завітали представники громадської організації «Щит-Дніпро» - волонтери. Не досить вживане і відоме на той час далеко не кожному українцю слово. Ці чоловіки запропонували вчителям та учням школи надавати допомогу українським бійцям. Важливим було все: продукти, кошти, речі, а особливу увагу приділяли дитячим малюнкам, говорили, що для багатьох хлопців вони, наче оберіг.
«Мені сподобалася їх позиція, я зрозумів, що можу допомогти зовсім незнайомим людям. Волонтерство було раніше незвіданою для мене сферою, що також зацікавлювало. Пам’ятаю як прийшов додому і поділився своїм бажанням із бабусею Марією Кузьмівною, яка підтримала мене. Всього зі школи нас було 13 осіб, які активно співпрацювали з волонтерською організацією «Щит-Дніпро», серед них і мій кращий друг Олег, тато якого перебував на той час у зоні АТО. Ми постійно відвідували шпиталі з пораненими українськими військовими, допомагали їм не тільки матеріальними речами, але й психологічно, простими словами підтримки».
«Щит-Дніпро» - волонтери на варті перемоги
Пройшло зовсім небагато часу і В’ячеслав долучився до громадської організації «Щит-Дніпро». Організація, яка згодом набула статусу добровольчого підрозділу волонтерів та ветеранів АТО, заснована у жовтні 2014 року. І тут варто додати, що з початком бойових дій на сході України саме Дніпропетровщина проявила лідерство у розвитку волонтерського руху. Це можна пояснити як близькістю до кордону з окупованими територіями, так і чіткою проукраїнською позицією жителів регіону, які побачивши ситуацію із сусіднім Донецьком, вирішили відійти подалі від схожих перспектив і українофобських настроїв.
«Основна допомога, яку надавали волонтери «Щит-Дніпро» - забезпечення українських воїнів продуктами харчування. Потім ми почали працювати над пошиттям одягу для військових. Пам’ятаю, що люди працювали вдень і вночі, шили як форму, так і натільну білизну. Далі розпочалася доволі серйозна співпраця з міжнародними організаціями. Як наслідок, ми отримували нові зразки засобів надання першої медичної допомоги, наприклад, індивідуальні перев’язувальні пакети, були закуплені тепловізори, бронежилети і багато іншого. Серед людей, які зробили багато для підтримки наших хлопців, хочу згадати генерал-майора Збройних сил України Миколу Куща. Його син зараз командир роти, проходить службу в зоні ООС, тож Микола Миколайович як ніхто інший розуміє всю ситуацію у військах».
Розповів гвардієць і про виїзди волонтерів до прифронтових територій Маріуполя та Донецька.
«У той період я усвідомив, що допомагати людям - нелегка справа. По-перше, був великий ризик для життя волонтерів, адже ми могли в будь-який час потрапити під обстріл. По-друге, це були доволі психологічно важкі моменти, але ми розуміли наскільки важливою є наша місія. А військові раділи нашим приїздам, наче малі діти. Як правило, ми виїздили автомобілями по 4-5 осіб. Пам’ятаю як домовилися із заводом «Біола» про постачання питної води для військових, адже тоді на день їм видавалося всього по 2 літри води, а це дуже мало, враховуючи спеку. У нас тоді була завантажена ціла фура питної води. Ми приїхали на один із блокпостів, а далі фуру не пустили. Тож розвозили воду хлопцям двома легковими автомобілями до третьої години ночі, але навіть у такий момент ми не падали духом, адже розуміли всю важливість нашої роботи».
Героїзм звичайних людей – не диво, а реальність
За активну волонтерську діяльність у 2018 році В’ячеслава Черняка нагородили медаллю «Милосердя, благодійність, турбота». Курсант вдягає її з нагоди пам’ятних дат, а отримання медалі за допомогу людям вважає найвищою відзнакою. Крім того, заняття волонтерською діяльністю залишило дуже багато знайомств із різними людьми та наповнило неоціненним досвідом. Незважаючи на неможливість долучитися до волонтерської діяльності у зв’язку з навчанням, В’ячеслав Черняк постійно підтримує зв’язок із представниками громадської організації «Щит-Дніпро». А після завершення навчання в Академії, уже в якості офіцера, планує продовжити допомагати українським бійцям.
«У волонтерській діяльності мене найбільше приваблює те, що люди об’єднуються і працюють не заради себе, а заради інших. Вони ризикують власним життям і спокоєм своїх близьких. Інколи, мене, напрочуд, дивує героїзм звичайних людей. Важливо, що сьогодні волонтерський рух підтримують, а керівництво держави розуміє наскільки важливими є волонтери для України, особливо для армії. Ми є, власне, провідниками миру на територіях, де йде війна, і військові це відчувають. Також важливо, щоб вони відчували, що українці, які знаходяться на мирних територіях думають, підтримують та вірять у них. Хотів подякувати всім, хто незважаючи на свій фінансовий стан або життєве становище допомагає українським бійцям та іншим верствам населення – хворим, знедоленим, нужденним. Це нелегка, але благородна праця, яка повертає нас до духовного начала і спонукає замислитися, що незважаючи на будь-які складнощі потрібно залишатися людиною. Волонтер – це людина на яку завжди чекають. У волонтерів, які допомагають українській армії місія більш ніж благородна, адже вони вирішили обрати тягар щита, а не ярма…».
Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ
