В’ячеслав Черняк: «Рідна мова – мій перехід до світлого майбутнього»

У день, коли вся світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови ми поспілкувалися із курсантом третього року навчання командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України В’ячеславом Черняком. Для гвардійця всі питання, які стосуються української мови – особливі. І справа не тільки в спілкуванні. Українська мова стала для В’ячеслава своєрідним поштовхом до творчості, яку він передає у своїй чудовій поезії. Один із віршів хлопець присвятив саме рідній мові. Ви матимете чудову нагоду прочитати його, але перед цим, пропонуємо вам напрочуд щире інтерв’ю із автором.

• В’ячеславе, розкажіть про роль рідної мови особисто для вас?

Мова – це, перш за все, символ, який об’єднує кожен народ. Мені подобається розмовляти українською мовою, яка визнана у світі однією із наймелодійніших. Взагалі, я родом із Дніпропетровщини, і в нас, у переважній більшості, розмовляють суржиком. Але одного разу в моєму житті сталася подія, яка змусила мене переосмислити усталену і не дуже позитивну мовну звичку. Коли я навчався у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою міста Дніпро, у числі інших ліцеїстів, поїхав на мовно-літературну конференцію до Полтави. Коли почув як виступали корінні полтавчани, зокрема і мої ровесники, був просто вражений чистотою та красою української мови. Здавалося, відкрив для себе такий близький, але досі незвіданий світ. Тоді в душі прокинулося бажання вдосконалити вивчення української мови, а вступ до Академії Нацгвардії тільки посприяв цьому.

• Наскільки важливим є досконале знання рідної мови для військовослужбовців? Чи здатна мова, в деякій мірі, вплинути на силу духу військових?

Військовослужбовець – патріот своєї країни. Відтак, не знати рідної мови та проходити військову службу – речі несумісні. Наприклад, гвардійці кожного дня співпрацюють із громадянами України, тому розмовляти українською мовою – їх обов’язок. Це не тільки важливий момент, прописаний у законодавстві, а ще й невід’ємний показник мовної культури. Не забуваємо також, що рівень довіри до захисників на сьогодні досить високий, тому треба показувати українцям гідний приклад. Щодо питання впливу мови на силу духу військового, то це безперечний факт. Якщо людина йде захищати свою Батьківщину, вона захищатиме й рідну мову, яка є невід’ємною частиною держави. Я вже говорив, що військовослужбовець – патріот своєї країни. На мій погляд, патріотизм розпочинається на духовному рівні, а потім уже проявляється у певних діях та вчинках.

• Вислови про мову, яких відомих особистостей вам подобаються, книги яких українських авторів любите читати?

Мені найбільше подобається поезія Тараса Шевченка. На мій погляд, його літературна творчість є символом поштовху до розвитку української мови, навіть у той період, коли було закріпачення українців, що фактично прирівнювалося до рабства. Вірші Тараса Григоровича стали натхненням для мільйонів людей, які почали підніматися із колін. Більше того, у багатьох своїх висловах та віршах поет проголошував, щоб українці не цуралися української мови. Також, я виявляю інтерес до поезії Лесі Українки та Івана Франка. Ще під час навчання у школі мені було приємно читати їх твори. Із сучасних авторів, мені подобається поезія Ліни Костенко, яка досить глибоко та цікаво може писати про прості життєві речі. 

• Чим надихалися, коли писали вірш про рідну мову, яка його головна мета?

Надихався творчістю авторів про яких розповів вище. Відверто кажучи, коли вперше став писати вірші, то через велику кількість милозвучних слів довго не міг підібрати відповідника (усміхається). А згодом вже почали з’являтися певні слова та вирази, які було зручно римувати. Головна мета віршу - донести до людей, що варто не цуратися своєї мови та розмовляти нею.

• Чи погоджуєтеся, що завдяки творчості, зокрема, поезії можна донести до суспільства чи окремої людини важливі меседжі?

У кожному вірші є послання у якому щось доводиться до людини. Це може бути певна інформація у яку потрібно вчитатися, щоб зрозуміти сенс, адже вірші просто так ніколи не пишуться. Вони пишуться з якоюсь метою, наприклад, довести коханій дівчині як ти її любиш або дати зрозуміти батькам, що ти їх поважаєш та пам’ятаєш. Поезія, яка стосується мови, на мою думку, адресована більше суспільству. Погодьтеся, кожен із нас хоче жити у сильній та процвітаючій країні. Мені здається, якщо ми не поважатимемо українську мову, то наші бажання будуть проблематичними. Мова – це сила, яка є ключовою у державотворенні та суспільному житті, чим раніше кожен із нас це зрозуміє, тим швидше ми будемо йти у напрямку розвитку.

• Яке основне послання хотіли б донести оточуючим, стосовно важливості розуміння, на духовному рівні, рідної мови?

У вірші «Рідна мова» я писав, що українську мову почують на Полтаві, зазвучить вона і на Подолі. Так, я хотів підкреслити її всеохоплюючу силу – звучати в усіх куточках України. Вважаю, що в жодному випадку не потрібно проявляти агресію щодо мовного питання всередині країни. Навпаки, схід та захід України повинні об’єднатися завдяки мові. Мій вірш – це своєрідний заклик до любові та розуміння української мови.

• Рідна мова для мене це?..

Неповторна мелодія, яка слугує натхненням (усміхається). Для мене рідна мова стала не тільки ключем до переосмислення життєвих цінностей, а ще й сходинкою до творчості. Я дуже хочу розвиватися не тільки у військовому, але й творчому плані. Хочу продовжувати писати українською мовою, постійно вдосконалюватися, бо відчуваю, що рідна мова – мій перехід до світлого майбутнього.

Рідна мова

Кожен народ має свою,

Неповторну й мелодійну мову.

Вона від зла захистить,

І виведе на правдиву дорогу.

А слова її, як знаки долі

Вас згадають на Полтаві,

І промовлять на Подолі.

Десь у селі малому, де вишні білії,

І в місті великому, де люди привітнії.

І коли з рідного гніздечка

Ти полетиш, наче пташа,

Мовою вітчизни співатиме твоя душа.

(2021 р, В’ячеслав Черняк)

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ