Поліна Ткач: «Будь-яка жива мова змінюється як і будь-яка людина»
5 Червень 2019

Прийняття урядом 22 травня нової редакції Українського правопису, яка передбачає низку змін у написанні звичних нам слів, викликала шквал як позитивних, так і негативних відгуків. Мовознавці схвально відгукуються про довгоочікувані нововведення, а більшість громадян, зокрема, тих, які ще здобувають освіту, сприймають зміни насторожено. Для того, щоб розвіяти безліч міфів та в подальшому уникнути гострих кутів, ми вирішили поговорити із професоркою кафедри філології, перекладу та мовної комунікації гуманітарного факультету Національної академії Національної гвардії України Поліною Борисівною Ткач про основні особливості нового українського правопису.

-         Поліно Борисівно, розкажіть, будь ласка, у зв’язку з чим виникла необхідність уведення нового правопису?

-         Насправді основна мотивація викладена у передмові до нового видання. Цілком доречно там зазначено, що «змінюється словник, з’являються нові терміни в різних сферах суспільної комунікації, виникає потреба адаптації загальних і власних назв до раніше сформульованих орфографічних правил. Для чого переглядати подібні правила? Для того, щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми». Хоча правопис перевидавався майже кожного року, суттєві зміни в нього не вносились уже давно. Натомість потреба уточнити деякі правила уже тривалий час як стала нагальною. У старому правописі були правила, які викликали різнотлумачення, а цього, на мій погляд, не має бути. І, звичайно ж, абсолютно справедливо, що є потреба в нових правилах для нових слів і запозичень, яких в умовах глобалізації дуже багато в українській мові.

-         У чому полягають основні особливості нового правопису?

-         З Вашого дозволу, я прорекламую сайт Міністерства освіти і науки України, на якому викладений не лише повний варіант нового правопису, але й Стислий огляд основних змін у новій редакції  «Українського правопису» (2019) - https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/osnovni-zminy%202019.pdf

Усі зміни в правописі умовно поділяються на зміни у правописних нормах і варіантні доповнення до чинної норми. Власне зміни стосуються переважно написання слів іншомовного походження:

  1. Слова проєкт, проекція зараз підпадають під загальне правило написання слів із латинським коренем -ject-, так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші. Раніше слова проект, проекція були винесені у винятки.
  2. Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я. Раніше до цього правила були винятки. Зараз вони підпадають під назване правило: Го́я, Саво́я, Феєрба́х, фоє, плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк.
  3. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Ді́кенс, Те́керей, Бе́кі. Раніше ці слова підпадали під загальне правило «Подвоєні приголосні зберігаються в  географічних, особових та інших власних назвах».
  4. Прикметникове закінчення -ой у російських прізвищах передається як -ий: рос. Донской → Донський, рос. Трубецкой → Трубецький. Виняток Лев Толстой. Раніше діяло правило «Закінчення–ой передається через -ой.»

Варто зазначити, що зміни торкнулися також написання складних слів. Так, разом тепер пишуться слова мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт. Раніше складні іменники з першою складовою частиною віце-, ексмаксі-, міді-, міні- писалися через дефіс.

Також змінилося написання слів із пів, який тепер кваліфіковано як невідмінюваний числівник. «Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі  називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів». Раніше складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу- писалися разом зі словом, крім винятків - Перед власними назвами пів- писалося через дефіс.

Змінився також правопис окремих слів. Так, слово святвечір тепер кваліфікується як складноскорочене слово й пишеться разом, на відміну від старого правопису, де воно писалось через дефіс. Зокрема, слово священник тепер підпадає під правило: «Подвоєння букв на позначення приголосних маємо, якщо збігаються однакові приголосні кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я)» і пишеться так само, як письменник.

У переліку слів, які пишуться з великої букви, з’явилася нова рубрика: «Назви товарних знаків, марок виробів», наприклад: Автомобілі марки «Жигулі» вироблялися з 1970 по 2014 рік. До цього правила є застереження: «З малої букви, якщо вживається як загальна назва, наприклад: Він приїхав на старих обшарпаних «жигулях» (…на новому блискучому «фольксвагені»)».

Правопис на варіантність допускається переважно у написанні слів іншомовного походження:

  1. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.). Раніше звук [g] відтворювався виключно буквою г.
  2. У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́ . У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна. Раніше це правило було нечітко окреслене. Так, у попередньому правописі зазначено: «Дифтонги auou передаються переважно через ауоу. Разом із тим у цілому ряді слів au передається через ав».
  3. Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін. Незважаючи на дещо суперечливе ставлення багатьох до цього правила, слід віддати належне спробі авторів нового правопису хоч якось унормувати відтворення буквосполучення th, бо норма старого правопису звучала так: «Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою ф,то літерою т».

Варіантність допускається також у написанні українських і давно засвоєних слів: і́рій і и́рій, і́род і и́род. Раніше слова починались виключно з «і».

Зміни можна спостерігати також у написанні відмінкових форм. Так, за новим правописом допускаються варіантні форми написання родового відмінка: «Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як 6 варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́ , Білору́си». Раніше усі без винятку іменники третьої відміни мали закінчення –і.

Варіантні закінчення тепер мають деякі назви міст у родовому відмінку. Так, назви населених пунктів (крім населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав- та із суфіксами присвійності -ів- (-їв- ), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-) мають закінчення -у: Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу,Чорно́билю. І далі зазначено, що ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я): Амстерда́ма, Го́меля, Ліверпу́ля, Ло́ндона, Мадри́да, Пари́жа, Чорно́биля. Раніше всі назви населених пунктів мали закінчення –а.

У цілому правопис значно поповнився прикладами відмінювання слів іншомовного походження і правилами, що їх стосуються.

У новому правописі з’явився повний перелік невідмінюваних слів іншомовного походження.

Також важливим здобутком нового правопису є наведення правил формування фемінітивів, чого не було в старому правописі.

-         Наскільки тривалим, на Вашу думку, буде період адаптації українцями, в тому числі курсантами і студентами до нових мовних правил, враховуючи, що на своєрідне «звикання» передбачено 5 років?

-         Правопис набув чинності 3 червня 2019 року. Прес-служба Міністерства освіти і науки України повідомляє, що вже з цього дня рекомендується застосовувати норми і правила цієї редакції. Проте, зізнаюсь, я не думаю, що це буде такий швидкий процес. Хоча змін у принципі небагато, але все одно треба звикнути, запам’ятати. Як викладач скажу, що добре, що знайомство з новим правописом припало на кінець навчального року. Є час підготуватися та з нового навчального року розпочати вивчення нововведень.

- Де, за Вашою рекомендацією, можна знайти потрібну інформацію, пов’язану з нововведеннями в правопис?

-  Я уже рекламувала сайт Міністерства освіти і науки України. Впевнена, що пізніше з’являться нові довідники й посібники, але поки що зарано їх шукати. Ще можна знайти інформацію в інтернеті щодо різних інтерпретацій нового правопису, але я б застерегла користуватися неперевіреними джерелами, оскільки в мережі є багато обговорень проєкту нового правопису, а вже відомо, що не всі норми, які містилися в проєкті увійшли до остаточної редакції видання.

-         Розкажіть, будь ласка, про наслідки уведення нового правопису?

-         У цілому дуже добре, що взялися доопрацювати старий правопис. Там було дуже багато суперечливих правил. Уведення до правопису нових слів і запозичень – безперечний плюс. Проте мене – і це моя суб’єктивна думка – дуже турбує збільшення варіативності у правописі. Хоча автори правопису зазначають, що варіативність – «це органічна частина правописного кодексу і тією чи іншою мірою вона притаманна кожній мові на різних етапах її історичного розвитку. Відповідь на те, який з варіантів залишиться в минулому, зможе дати лише майбутнє». Однак, деякий час це може створювати проблеми. Потрібно усвідомити, що мова, як математика, вона піддається логіці. Багато проблем, на мій погляд, виникають через те, що мовознавці не беруть до уваги логічний аспект, а більше розглядають мову як творчу структуру. Мова абсолютно логічна та зрозуміла, тоді як винятки тільки ускладнюють її. Також не на всі суперечності, закладені в старому правописі, було дано відповідь. Проте перший крок зроблено. Далі має бути краще.

-         Директор інституту мовознавства імені О. Потебні НАН України Богдан Ажнюк в одному з інтерв’ю зазначив наступне: «Кожна мова у світі оновлюється, лише дві мови не знають змін – латинська і санскрит, бо це мертві мови. А жива мова розвивається». Ваша думка стосовно цього вислову?

-         Будь – яка жива мова змінюється як і будь-яка людина. Ми не відчуваємо цих змін, але якщо подивитися на декілька років назад та проаналізувати інформацію, то можна помітити наскільки змінилася наша мова. Переконана, що зміни дуже потрібні, навпаки, було б злочином замкнутися в одній системі, наприклад, як латина, адже немає людей, які розмовляють цією мовою. Українською мовою спілкується багато людей, тому зміни однозначно потрібні, але завжди треба добре подумати перед тим, як щось змінювати.

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ

 

 

 



переглядів - 245.